НАТО має створити гуманітарну безконфліктну зону в Україні

Рішучі дії – це єдине, що розуміє Путін

Історичний виступ президента Володимира Зеленського на засіданні Конгресу США минулого тижня був заявою про боротьбу проти жорстокого вторгнення Росії в Україну, висловленням подяки Заходу за допомогу і наполегливим закликом до більш рішучого втручання.

Оскільки лідери НАТО зібралися на позачерговий саміт 24 березня, їм не слід ігнорувати четвертий ключовий елемент його промови – настав час для нового підходу до забезпечення глобальної безпеки, – пише Ян Бжезінський для Atlantic Council.

"Війни минулого спонукали наших попередників створити інститути, які мають захищати нас від війни, але вони, на жаль, зараз не працюють. Ми це бачимо. Ви це бачите. Тому нам потрібні нові інститути, нові альянси", – сказав Зеленський.

Наразі Зеленський висував ідею, яку назвав коаліцією миротворчих країн "Єдність заради миру", що може стати прямим викликом для НАТО. І цілком виправданим. Альянс має зробити значно більше, щоб протистояти бійні в Україні та небезпеці, спричиненій вторгненням Росії.

Саме тому НАТО має взяти на себе зобов'язання встановити свою присутність в Україні у вигляді гуманітарної безконфліктної зони.

Сьогодні НАТО стикається з моральною та стратегічною потребою відповісти на заклик Зеленського про допомогу. Близько 10 млн українців, при населенні близько 40 млн людей, наразі переміщені. Хоча, за оцінками ООН, загинули щонайменше 925 мирних жителів, це число, ймовірно, дуже занижене. Багато інших наражаються на ризик під час безрозбірних бомбардувань міст зі сторони Росії, та інших звірств. Відповідальність за захист нависає над Альянсом і США, яким не слід забувати, що Україна відповіла на їхні заклики про підтримку у військових операціях на Балканах, Афганістані та Іраку.

Переваги НАТО перед Росією величезні. Військовий потенціал Альянсу включає близько 3,5 млн військових і цивільних, які перебувають на військовій службі, а оборонні бюджети союзників у сукупності перевищують $1,2 трлн і включають передові системи озброєнь. Росія, для порівняння, має лише близько 900 тис. військових, які показали себе в Україні як погано навчені, екіпіровані та керовані, з бюджетом від $150 до $180 млрд, за найщедрішими оцінками. Економіка Росії навряд чи становить 1/25 економіки союзників і партнерів по НАТО.

Проте Альянс похитнувся через путінські загрози ескалації. Його брязкання ядерною зброєю спонукало союзників вивести війська з України, переконало їх, що безпольотна зона не має обговорюватися, і навіть фактично Росія заблокувала перекидання польських винищувачів МіГ-29 в Україну.

Якщо Путін переможе в Україні, то, швидше за все, продовжить реалізацію своїх реваншистських амбіцій і виступить проти інших країн Європи, які, можливо, навіть належать до НАТО. По суті, він попередив про це у своєму зверненні перед вторгненням.

Чим більше Альянс зараз відступає від допомоги Україні, тим більше Путін, ймовірно, буде сміливіший, і тим більше довіра до НАТО буде заплямована в очах її прифронтових країн-членів із Центральної та Східної Європи. Тому НАТО слід забезпечити поразку Путіна в Україні.

Оскільки на карту поставлено так багато, НАТО має допомогти Україні створити гуманітарну безконфліктну зону на заході країни, яка зараз залишається вільною від російських військ.

На базі наземного та повітряного ядра Сил реагування НАТО, військова присутність має бути розгорнута для гарантування безпеки на території цього регіону, даючи зрозуміти Москві, що це суто оборонний крок. З цією метою залишиться значний простір між гуманітарною зоною та російськими військами, які нині окупують територію України за сотні кілометрів на схід.

Зона безконфліктності дозволила б досягти відразу кількох цілей. По-перше, це дозволило б надати велику міжнародну допомогу на місцях багатьом переміщеним і пораненим українцям, які страждають від невиборчої жорстокості Путіна. Про них найкраще подбають у їхній власній країні, а не за кордоном. По-друге, це допомогло б гарантувати територіальне збереження української держави. І, по-третє, це звільнило б українські сили, які нині діють у західній Україні і захищають країну від можливого вторгнення з Білорусі та Придністров'я. Ці сили дуже потрібні для більш ефективної протидії російським військам, які наступають на міста на сході.

Ризик ескалації конфлікту буде керованим. Хоча оборонні сили повинні бути в змозі захиститися від можливих атак Росії, їх розгортання не пов'язані з будь-якими наступальними діями. Основний баланс сил і принципи стримування, що успішно застосовувалися у стримуванні ескалації між Москвою і Заходом протягом 70 років, залишаються принципово незмінними. Більше того, Путіну потрібно буде вирішити, атакувати чи ні зону, де немає конфлікту, і дії його сил останніми тижнями припускають, що такий крок малоймовірний.

Заява Зеленського – це заява демократичної європейської нації, суверенітет якої підірвано військовою силою, чого ми не бачили у такому масштабі з часів Другої світової війни. Результат цього конфлікту визначить як майбутнє європейської безпеки, так і актуальність НАТО як інституту. Ось чому Альянс має зустріти цей виклик єдиним, що розуміє і поважає Путін – рішучими діями.

Переклад Gazeta.ua