Росія повертається в СРСР. Там немає свобод, кисню, фінансів і майбутнього
Залізна завіса зачиняється
РФ повертається в СССРаний акваріум, де немає свобод, кисню, фінансових перспектив і майбутнього. Це розуміє і невеличка кількість громадян, яким є що втрачати. Якщо з України за час повномасштабної війни виїхало 1,5 млн громадян, то з Росії понад 100 тисяч. Навіть ці громадяни в своїй більшості не будуть засуджувати Путіна, оплакувати невинно вбитих цивільних в Україні.
Санкції до мінімуму обмежать світ тих, хто залишатиметься та до кінця виправдовуватиме політику Путіна. Залізна завіса вже зачиняється. Від фінансової до особистої мобільності не залишиться практично нічого. Втім, вони не прозріють навіть, коли рубль до долара буде торгуватись по 300 або в магазинах не буде улюблених товарів.
Питання не в задоволенні базових потреб. Недемократичні уряди, які черпають бюджети з безлімітних природних ресурсів, продають суспільству успішну економіку та перспективу і воно свідомо може приймати певні обмеження, але з цим не всім пощастило. В більшій мірі демократична система управління стабільно працює там, де працює економіка і громадяни відчувають, що їм є що втрачати та повноцінно беруть участь у розвитку своєї держави та управлінні, бо вони мають за що боротись.
У нас надія навіть зараз є і вона зростатиме. Ми вже говоримо, як будемо відбудовувати зруйноване. Ми вже боремось за своє майбутнє у міжнародних судах. А у них немає надії і вони хочуть жити в уявному світі зі своїми стандартами добра та зла
Україна не є багатою, але у нас була надія росту, бо ми повільно робили реформи, рухались до мети по західному вектору і гризли державних менеджерів за прорахунки, зловживання та неякісну роботу. Ми інвестували в надію. І знаєте, що? У нас надія навіть зараз є і вона зростатиме. Ми вже говоримо, як будемо відбудовувати зруйноване. Ми вже боремось за своє майбутнє у міжнародних судах, хоча це на десяток років, ми вимагаємо справедливості та відчуваємо ще більш патріотичні почуття до нашої недосконалої держави, але неймовірно прекрасної країни. А у них немає надії і вони хочуть жити в уявному світі зі своїми стандартами добра та зла.
Їхній Путін продавав їм уявну велич, від якої нічого не залишилось. Від цього росіяни будуть ображені на весь світ, але ніколи не на себе чи нього.
Щоб закрити цю тему і йти далі, нам потрібно усвідомлювати, що майже національною ідеєю стане на певний період часу відновлення історичної справедливості. І це про гідність, а вони – про негідність.
Коментарі