Економіка падає. Зараз Україна платить ціну за те, щоб не заплатити ще більшу

Ми як ніколи потребуємо співпраці з МВФ та іншими офіційними кредиторами

Люди, які говорять голосами російської пропаганди з інтонацією Ігоря Коломойського, кажуть, що наші західні партнери руйнують економіку України, створюючи паніку на ринках заявами про потенційний напад Путіна.

Правда в тому, що публікації в західній пресі дійсно викликають занепокоєння та навіть паніку у західних інвесторів. Це впливає на курс гривні, бо інвестори тікають з України, продаючи номіновані в гривні акції. В результаті ми бачимо девальвацію національної валюти, що дісталася рівня 29,0 гривень за долар. Це впливає на інвесторів на ринку єврооблігацій. Та унеможливлює для українського уряду вихід на ринок запозичень, що створює величезні проблеми для фінансування дефіциту і рефінансування старих боргів.

Проте, це маніпуляція.

Чому? Тому що західні партнери, перш за все Британія і Сполучені Штати не на порожньому місці здіймають цей галас. Вони бачать приготування Росії до агресії. Вони відповідають на ультиматуми Росії. Вони бачать заяви російських дипломатів. Це все факти. І озвучуючи сценарії агресії Росії, вони діють на упередження. Не дозволяють Росії вдатися до провокації. Як тільки цей сценарій дій Росії озвучений, ймовірність того, що Москва ним скористається, вже набагато менший. А підготовка союзників до потенційної агресії робить цю агресію менш ймовірною. Бо Росія робить крок і дивиться на реакцію світу і України. І якщо реакції немає, вони можуть рухатися далі. Якщо реакція сильна, то вони зупиняються. В цьому сенс.

Росія робить крок і дивиться на реакцію світу і України. І якщо реакції немає, вони можуть рухатися далі. Якщо реакція сильна, то вони зупиняються

Зараз реакція сильна. І зброя. І приготування санкцій. І навіть евакуація посольства та Мураєв, як герой фільмів про Джеймса Бонда – це все реакція. І вона зменшує ймовірність агресії.

А далі ми маємо порівнювати вартість для української економіки. Порівнювати вартість справжньої агресії з боку Росії і того, що відбувається зараз. І дуже легко зрозуміти, що війна, агресія Росії, коштувала би для нашої економіки набагато більше, ніж ми платимо зараз. Варто лишень згадати паніку під час Дебальцевого, і ми зрозуміємо, що поточні хвилювання ніщо, порівняно з цим. Зараз хвилюються західні інвестори, під час війни хвилювалися б усі. Ефект був би на порядок вищий. Не говоримо навіть про варіант, коли російські ракети руйнують інфраструктуру, а російські війська стоять під Києвом. От це б зруйнувало економіку.

Західні союзники своїми діями, насправді, мінімізують шкоду. Бо ризики для української економіки створює одна людина – це Путін

Отже, зараз Україна платить ціну. Але платить ціну за те, щоб не заплатити ще більшу. Західні союзники своїми діями, насправді, мінімізують шкоду. Бо ризики для української економіки створює одна людина – це Путін. І ми не можемо на це вплинути. У нас є такий сусід. І нам з ним ще жити певний час.

Некоректно порівнювати дощовий день і сонячний. Некоректно казати, що дії союзників шкодять нашій економіці відносно просто звичайного дня, коли у нас на кордоні не Росія, а океан чи купа мирних тихих країн. Ні, реальність інша. І заходи мають бути впроваджені. Інакше просто ніяк.

Що це все означає? Що цього року ми як ніколи потребуємо співпраці з МВФ. Та іншими офіційними кредиторами. ЄС вже надали нам підтримку. Ми отримаємо 1,2 млрд євро. Без жодних умов. Але цього буде недостатньо, якщо ринки так і не відкриються. А це означає, що ми маємо активізувати реформи. Якомога скоріше. Бо Захід готовий нам допомагати. Але не можна просити допомоги у Заходу і одночасно порушувати обіцянки перед Заходом. Бо навіть у 2014-2015 роках активна допомога Заходу супроводжувалася таким ж активними реформами. І цього разу не варто очікувати, що буде інакше. Що нам пробачать відсутність боротьби з корупцією, наприклад. Прикриваючи це тим, що цей Захід якось погано захищає нас від Путіна й іншими теоріями змови, що нас хтось, окрім Путіна, до чогось зрадливого схиляє. Ні, цього року ціна зволікання з реформами буде дуже висока. Без грошей МВФ, Сполучених Штатів, Світового банку, нам загрожує дефолт.

І сценарій дефолту порадує тільки одну людину. Путіна. Хоча ні. Є ще один. Який буде за. Це Коломойський. І провина тоді буде зовсім не на наших західних партнерах.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі