Треба породичатися із Заходом. Щоб озброювали не як стіну між ними і РФ, а як своїх

Інакше нам ніхто не відчинить

Звісно, вони озброюють нас, аби уникнути воювати потім самим. Але і то хліб.

Британці більше не готові чекати, поки останній хтось-там уб'є останнього росіянина. Їм усім треба спокій, тому й реагують щодо небезпеки. Якщо вже роздають зброю – знач небезпека ого. Для них. Бо для нас шо вже.

Це як поведінка при нападі собаки – всунь йому у пащу щось другорядне, і поки він це гризе, обдумуй варіанти дій далі.

Наша ціль – стати для них своїми, як Польща. Щоб озброювали і підтримували не як стіну між ними і Росією, а як своїх. Щоб не просто робили з нас країну-лінію Маннергейма.

І нам справді вкрай як важливо породичатись із глобальним цивілізованим світом, а не корчити із себе сильних і незалежних, перебирати, які європейські цінності нам підходять, а які ні.

Глобалізація врятує Україну, але розчинить націю. З іншого боку, у нас всього два варіанти – або глобалізуватись, або розчинитись у Росії як Білорусь. Бути гордим і самим по собі камінчиком поміж великих тектонічних плит довго не вийде, яким би гранітним камінчик не був. Ми вже обтерлись по краях і покришилися.

Якщо нам якимось дивом колись вдасться втекти під панцир НАТО – це буде наша особиста втеча з Шоушенка і величезний тріумф. Шанс на спокій. Або, принаймні, на нормальну участь у конфлікті як частини великої бойової машини, а не каска на патику для снайпера. Ви стріляйте, а ми подивимось звідки ви стріляєте і відреагуємо.

Росія увірветься в нашу тюремну камеру, а України у ній вже нема, тільки величезна дірка за плакатом Ріти Гейворт. Утекли.

І наш шанс бути розпізнаними європейцями за своїх – це стати максимально схожими на них. Щоб у нас почали впізнавати свої риси. Ментальні, культурні, поведінкові, когнітивні, економічні і соціальні. Інакше нам ніхто не відчинить.

Особливо серед ночі.

Оригінал