Після Шевченка гравцям збірної може бути нецікаво з Петраковим

Для самого тренера це шанс. І можливість заробити

Є тренери, які відчули смак європейського футболу. До таких належать Мирон Маркевич, який грав у фіналі Ліги Європи з "Дніпром", та Сергій Ребров, що виводив "Динамо" до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів.

Олександр Петраков до таких не належить. Він не сидів на лаві, коли відбувалися поєдинки такого рівня серед дорослих. Молодіжний футбол – не те. Тому відмовитися від пропозиції очолити національну команду не зміг. Ну і якщо зовсім відверто – це чудова можливість заробити.

Його знаю особисто. Жорсткий та непоступливий захисник був. І команди Петракова грають у такий же футбол. Як буде з національною збірною – не знаю. Перше, що мав зробити – зателефонувати лідерам, заручитися підтримкою. Без цього нічого не буде. Команда має постояти за Петракова, так як хокеїсти збірної Радянського Союзу 1979 на Кубку виклику. Грали вирішальний матч проти Канади. Не зміг вийти основний воротар Третяк. Тренер Тихонов випустив замість нього дублера Мишкіна. Оборона зіграла так, що йому в гру вступати майже не доводилося. "Радянці" перемогли – 6:0. Тож наступної середи в Нурсултані наші мають діяти подібним чином – так, щоб вплив тренера був незначний. Статус суперника це дозволяє – не найсильніший. Крім того, в наших футболістах має прокинутися здорове честолюбство, бо в Києві аутсайдера групи перемогти не змогли. І в цьому винні вони, а не тренер Петраков.

Реальна проблема інша. Наскільки цікаво команді після харизматичного та всесвітньовідомого Андрія Шевченка працювати з "якимось" Петраковим? Чи зможе він знайти підхід до гравців, зміцнити свій авторитет, підірваний рішенням УАФ "тимчасовістю призначення"?

Олег Федорчук, для Gazeta.ua