Закон щодо призову резервістів – плювок в обличчя ветеранам

Держава латає стратегічні діри найпростішими методами

Володимир Зеленський підписав закон щодо призову на військову службу резервістів.

Що ж, це було невідворотно, особливо зараз, враховуючи контекст голосування за проєкт у другому читанні: зростання агресії РФ, дипломатична заруба з ними, зосередження військ на окупованих територіях. Я би дуже здивувався, якщо за таких обставин Зеленський заветував цей законопроєкт, бо в багатьох ветеранів до нього обґрунтовані претензії.

Але все одно, в такій варіації тексту - це помилка і латання стратегічних дір найзручнішими і найпростішими для держави методами.

Тепер за поданням головнокомандувача ЗСУ, президент без мобілізації або воєнного стану, своїм указом зможе призивати дві категорії осіб:

- які підписали контракт резервіста;

- зарахованих до оперативного резерву (колишні контрактники, мобілізовані в 2014-2016, коротше все ветеранське середовище >200 тис. осіб та всі, хто звільнятиметься із ЗСУ в майбутньому). Критерії, категорії та строки такого призову визначає президент за пропозицією головнокомандувача.

Звісно з точки держави це найоптимальніший варіант: є певна кількість учасників бойових дій з досвідом. Замість нової хвилі мобілізації в разі розширення війни чи критичного некомплекту ЗСУ їх можна призвати, швидко прогнати полігоном й на певний час заповнити втрати/нестачу особового складу. І не треба нових мобілізацій, паніки, відтоку чоловічого населення за кордон, ніяких нових пільг і т.д. Україна бідна, тому треба працювати з тим, що є.

Натомість усі, хто не відкосив і пішов на війну в перші роки, всі контрактники - тепер постійно будуть під дамокловим мечем такого призову.

Тому тут зауваженя і проблема у двох площинах:

1. Морально-етична. Усі повернулись із війни з певними проблемами соціального, матеріального, медичного, психологічного характеру. Але якщо почнеться повномасштабна війна з РФ - усі ці самі люди підуть знову рубатись, а решта - як не підпала під мобілізацію чи відкосила, так і залишиться осторонь війни.

Склалось таке собі "гетто" тих, хто вже відгукнувся на заклик держави стати на її захист.

До того ж цей закон впровадив жорсткі санкції за ухилення від цього виду призову, що теж достатньо показово. Ветеранів не треба залякувати статтею ККУ, більшість із нас і так за необхідності повернулись би до війська. А це як якийсь плювок в обличчя.

2. Суто прагматична, побутово-матеріальна. Тут багатьох втиху виганяли з роботи після демобілізації, після місяця зборів резервістів. А тепер уявімо, що буде зараз. Коли будь-який працедавець буде в курсі - оцього співробітника можуть смикнути в будь-який момент без якихось мобілізацій. Думаєте легко буде знайти робоче місце? Риторичне питання, все стане ще гірше. Що з підприємцями? Їх кредитами і рештою? Закон передбачає якісь гарантії, але ми чудово бачили, як вони йшли по бороді й обходились в ситуаціях з мобілізованими в перші роки. Якщо людина в держсекторі ще якось захищена, то в приватному - труба.

Ніхто у ветеранському середовищі не боїться загострення бойових дій з росіянами і готовий у разі необхідності знову стати в стрій. Але така постановка питання, як у цьому законі - обізлила багатьох.

Цим законом держава створила для себе додатковий інструмент (хоча його ефективність у порівняння з мобілізацією дуже сумнівна), який у такому вигляді був би непотрібний - якби Міноборони, Генштаб і парламент справились би з серйозною проблемою відтоку контрактників з війська.

Жаль, що проєкт не допілили й ухвалили в цій редакції, не взявши до уваги раціональні правки. І сподіваюсь, що підстав застосувати ці механізми не буде.

Оригінал