Або ми з НАТО йдемо до демократії, або з Москвою – в новий "нерушимый"
З Росією треба говорити з позицій сили
Щодо України і вступу в НАТО.
Зрозуміло, що Київ не відразу збудували і перспектива вступу - це навіть не п'ять років очікування. Добре б до 2030 року приєднатися.
Альтернативи немає. Я про це кажу з 2008 року. З 8 серпня.
Ситуація - або туди, або сюди. Третього не дано. Історичний аспект плюс географічне положення.
З одного боку нам пощастило, з іншого - попали.
Битися в істериці щоразу, коли божевільний сусід влаштовує демонстрацію військової сили на кордоні, не вихід. Треба робити так, щоб сусідові це в голову не приходило.
Нічого принизливого в приєднанні до потужного військового блоку немає. Особливо, якщо поруч божевільний. Це нормально.
З тими, хто з тобою говорить з позицій сили, хто дозволив собі порушити договори, окупувати нашу територію, розпалити війну, вбиває наших хлопців, шантажує нашу країну, теж треба говорити з позицій сили. Своєї у нас поки немає, на жаль.
Те, що російське керівництво і пропагандистів коробить від одного слова НАТО - це просто свято якесь.
І до війни приєднання не призведе. У реальності це швидше за все призведе до нормалізації відносин. Шантрапа поважає тільки тих, хто може дати в морду у відповідь.
Ще раз. Розумію, що не тільки вступ до НАТО, а й асоціація з ним довгий і дорогий процес. Але тут тільки два шляхи: або ми з НАТО йдемо до демократії, або ми з Москвою йдемо в новий "нерушимый".
Якось так...
Коментарі