Ми спостерігаємо катастрофу. Наслідки можуть бути страшними

Недовіра вбиває. У 2020 році зовсім неметафорично

Жорсткого посилення протиепідемічних заходів при вибухоподібному зростанні захворюваності не уникнути. Але будь-який локдаун не працюватиме, якщо суспільство його не підтримає.

А переконати суспільство його підтримати складно, якщо гроші, виділені до фонду боротьби з Covid-19, пішли не на підготовку лікарень, а на МВС і дороги.

Якщо на розбудову системи масового тестування забили, а про збільшення спроможностей відслідковування контактів забули.

Якщо влада закликає носити маски, а президент демонстративно робить колективні фото без них.

Якщо президент спочатку обіцяє жорсткий карантин, якщо буде 9500 випадків на добу, потім 15 000 випадків на добу, а потім за 10 600 випадків оголошується карантин вихідного дня.

Якщо пів року ніхто не штрафує працюючі клуби з натовпами на танцполі і людей з масками на підборідді в метро.

Якщо замість науковців про локдаун говорять виключно політики і складно зрозуміти, чи хтось у владі взагалі моделював ефективність карантину вихідного дня.

Якщо про посилення карантину бізнес дізнається за три дні до його початку. А про дату його ймовірного завершення можна читати лише чутки в ЗМІ.

Кожен з цих пунктів не заперечує необхідність посилення карантину. Все це, звичайно, емоції. Але емоції керують вчинками людей. І ставлять під загрозу виконання будь-яких, навіть найбільш правильних карантинних обмежень. Недовіра вбиває. У 2020 році зовсім неметафорично.

Одночасно з медичною і економічною катастрофою ми спостерігаємо катастрофу державних комунікацій. І наслідки від цієї катастрофи можуть бути страшними.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі