Напередодні "нормандського саміту" Україна залишилася без союзників

Франція та Німеччина грають на боці Росії

Нині активно обговорюється майбутня зустріч в "нормандському форматі". Нескінчена тема. Тема сповнена нонсенсу, помноженого на зраду.

Розберімо кілька фактів.

1. Пан Макрон і пані Меркель посередники. А чи можуть вони бути посередниками? Своїми заявами про "українських і болгарських бандитів" пан Макрон остаточно делегітимував себе як безстороннього й авторитетного посередника.

2. Пані Меркель, лобіюючи "Північний потік-2", по суті, заявила - Німеччина і надалі фінансуватиме російський мілітаризм, загалом, і війну проти України, зокрема. Тож, чи може Німеччина бути посередником?

3. Місія посередників складна і відповідальна. Вона вимагає морально-правової чистоти тих осіб, які виступають у ролі посередників. Наразі ж ми бачимо цілком протилежне: Німеччина та Франція грають на боці РФ.

4. А про що пану Зеленському говорити з Путіним? Я хочу знати про принципи, правові точки, на яких відбуватимуться переговори. Однак, ми не маємо певності, що під час цих перемовин пан Зеленський обстоюватиме суверенітет і територіальну цілісність України.

5. Мінські домовленості суперечать Конституції, оскільки передбачають анігіляцію статусу України як унітарної держави.

6. Мінські домовленості – небезпечний прецедент: шляхом інтервенції РФ примушує Україну (за посередництва Німеччини та Франції) змінити свою Конституцію і надати ДНР і ЛНР т. зв. "особливий статус", тобто автономію. Якщо Німеччина і Франція вважають це прийнятним, то в них дивне розуміння міжнародного права. Якщо ця ситуація є прийнятною, то й усі інші суперечності між країнами надалі мають розв'язуватися в аналогічний спосіб: воєнна аґресія, анексія території, окупація, створення колабораціоністських утворень, їх легітимація шляхом конституційних змін. Ось який прецедент відкриває імплементація Мінських домовленостей. І яке відношення все це має до міжнародного права?

7. Мінські домовленості – всі, від першого до останнього пункту, – це план РФ із подальшої ескалації конфлікту. По-перше, злам Конституції України. По-друге, створення перманентного протистояння "Київ – Л/ДНР". По-третє, цілковитий розвал правого поля України й інститутів, покликаних забезпечити верховенство права та закону. По-четверте, подальше інспірування аналогічних ліній протистояння між Києвом і регіонами (РФ має тут чималий досвід і потрібні ресурси). По-п'яте, фактичне приниження всіх тих громадян України, котрі, починаючи з 20 лютого 2014 року, захищали Україну. ЗСУ, добровольців і волонтерів зумисне і цілеспрямовано перетворюють на марґіналів.

Зустріч в "нормандському форматі" потрібна не Україні, вона потрібна РФ.

Нині Україна залишилася без впливових союзників. Але хіба це привід відмовлятися від принципів? Україна залишилася без інтелектуального центру, здатного артикулювати принципи. Але це не привід, аби суспільство втрачало віру в себе і волю до боротьби.

Оригінал