Потяг за маршрутом "Київ – Глупово" вирушає 21 квітня

Суспільство або наважується на зміни, або ж лише скигле, мов собака на прив'язі

Нещодавно, спілкуючись із журналістами "Эхо Москвы", Матвій Ганапольський сказав цікаву річ: од вас, росіян, дуже часто доводиться чути, що ви заздрите демократичності виборів в Україні. Але хотів би нагадати, зазначив Ганапольський, що кілька років тому в Росії теж відбулися президентські вибори. У списках були Путін і Собчак. І ви, росіяни, проголосували не за Собчак, а за Путіна. Тож, тепер нема чого заздрити. Ви обрали Путіна, а це означає, що Путін вас влаштовує.

Так, я знаю, багато хто критично ставиться до Ганапольського, бо він працює на "Прямому". Але мова не про Ганапольського. Мова про те, на що він звернув увагу: суспільство або здатне зважитися на протестне голосування, або ж не здатне; суспільство або дає відсіч остогидлій владі, або ж демонструє лояльність; суспільство або наважується на зміни, або ж лише скигле, мов собака на прив'язі. Така реальність, жорстка і безкомпромісна.

Вдамся до ще однієї цитати. Ізраїльський письменник Амос Оз якось сказав: Ізраїль розчаровує. І додав: у нас є вибір – або фантазувати і мріяти про ідеальний Ізраїль, або ж приймати ту реальність, яка є, і щодня намагатися змінювати її на краще.

У правоті слів Оза кожен може пересвідчитися на своєму досвіді. Усі ми щодня обираємо: або діяти, по крихті змінюючи своє життя на краще, або ж ігнорувати реальність й емігрувати у мрії, де і сонце яскравіше, і трава зеленіша. Мрії – це добре. Але вони нічого неварті без рішучості діяти в реальних обставинах; зважуватися на вчинки, приймати рішення, виправляти помилки – і так щодня.

Повернімося до російських виборів. Тоді у списках був Путін, Собчак і Ґрудінін. Останній кандидат – чоловік із "правильними вусами", як іронізував Станіслав Бєлковський, – був уособленням архаїки. Ґрудінін – це цілковитий аналог нашого Юрія Бойка – людини із дуже далекого минулого. Але була й Ксенія Собчак – невідомість, зміни, які, можливо, відбулися б, а, можливо, і ні. Собчак була вкрай нетиповим кандидатом для пострадянського простору. І біографія в неї неправильна, і поведінка неправильна, навіть правильні вуса не змогла відпустити. І наразі важко не помітити подібність між Собчак і Володимиром Зеленським, який також є неправильним кандидатом.

У списках під час російських виборів не було Олексія Навального – безперечного лідера нової опозиції. Але й під час українських виборів у бюлетені не було Міхеїла Саакашвілі.

Опозиція повинна об'єднатися! Опозиція повинна висунути гідного кандидата! Ці заклики на пострадянському просторі лунають уже понад чверть століття. Але чого варті ці заклики?

Обираючи між Собчак і Путіним – персонажем зі сторінок Салтикова-Щедріна, – росіяни обрали стабільність "города Глупова". І нині Порошенко пропонує нам квиток до цього ж таки міста; потяг за маршрутом "Київ – Глупово" вирушає 21 квітня.

Є реальність. І саме в рамках реальності ми повинні діяти. Так, Зеленський – нетиповий кандидат. Так, Зеленський немає досвіду (він навіть міністром в уряді Азарова не був). Але Зеленський – це зміни! Зміни, які потрібні країні, яка опинилась на межі колапсу.

Петро Порошенко – це політичні репресії (пам'ятаймо, що сталось із Саакашвілі!). Порошенко – це корупція. Порошенко – це олігархат. Порошенко – це нищення української армії (пам'ятаймо про стан оборонної промисловості, про те, що навіть патронний завод в країні не збудовано).

Голосувати за Порошенка – це означає заохочувати його. Це означає "винагороджувати" в точному сенсі цього поняття, як воно вживається в біхевіоризмі. П'ять років президент крав, п'ять років брехав, п'ять років зачищав опозицію. А тепер нам кажуть: голосуймо за незмінність курсу, бо альтернатива – це невідомість.

Проголосувати за Порошенка – означає винагородити його за корупцію, за брехню та репресії. Голосувати за Порошенка – означає піддатися владі тривоги, яка завжди спричиняється невідомістю; означає перетворити Україну на путінську Росію (і це не метафора).

Нині російські пропагандони зчиняють лемент: Зеленський наш! У 2017 році так само голосно вони кричали: Трамп наш! Ми орієнтуватимемось на їхні маніпуляції, чи все ж прийматимемо власне рішення? Ми слухатимемо ворожі голоси, чи даватимемо оцінки фактам? А фактів за останні п'ять років набралося більше, аніж достатньо.

Не Зеленський, а Порошенко всі п'ять років президентства слухняно і послідовно реалізовував в Україні пропутінський курс. Це стосується і ситуації з Кримом, і ситуації з Донбасом, і Мінських домовленостей, які легітимували "ДНР/ЛНР", і оборонної промисловості, яка нині нездатна забезпечити обороноздатність країни, і корупції, котра квітне буйніше за черемшину і нагадування про яку вже перетворюється на моветон. І за все це, піддавшись тривозі, ми повинні винагородити Порошенка?

31 березня кожен із нас віддав свій голос, відповідно до преференцій. Але в другому турі є тільки Порошенко і Зеленський. Хто такий Порошенко – ми знаємо. Хто такий Зеленський – досі не впевнені. Я не збираюсь співати йому дифірамби. Я просто певен, що нам для початку потрібно розставити крапки в історії з Порошенком. І якщо для цього потрібно проголосувати за Зеленського, то чом би й ні. І якщо є шанс використати Зеленського, як криголам, котрий зламає режим Порошенка, то це гарний шанс. Бо за кожним злочином має йти покарання. А злочини Порошенка відомі.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua