Україна не має 250 років у запасі для модернізації
Наш основний ресурс – громадянське суспільство
Для того, щоб зрозуміти роль громадянського суспільства в нашій країні, треба усвідомити, що це за процес, свідками та учасниками якого ми є. Це процес модернізації — комплексного переходу від олігархічного феодалізму до ліберального капіталізму. Від обмеженого доступу екстрактивних соціальних систем до відкритого доступу інклюзивних соціальних систем. Від постколонії до національної держави та політичної нації. Від традиційної патерналістської системи цінностей до модерної раціоналістичної громадянської відповідальності. Від кланової політики до сумлінного урядування.
Модернізація — це складний перехід, який наразі здійснили 35-40 країн із приблизно 200, що існують. Таким чином, заможність, справедливість та сумлінне урядування у світі є скоріше виключенням, а не правилом.
Модернізація — це складний перехід, який наразі здійснили 35-40 країн із приблизно 200, що існують
Є три звичайні траєкторії модернізації.
Перша, характерна для багатьох країн Західної Європи та заокеанського англосаксонського світу. Полягає у поступовому проростанні нових цінностей, нових соціальних ролей, практик та інституцій, що врешті, протягом 250-300 років, втілюється у повноцінну політичну модернізацію.
Друга траєкторія, характерна для багатьох модернізованих країн Азії. Спирається на традиції сильної держави та громадянської слухняності, які освічений авторитаризм використовує для швидкої модернізації шляхом побудови нових інституцій, а наступні покоління поступово дотягують країни до демократичних практик.
Третя траєкторія, яку можна було би назвати "за компанію", полягає у включенні країн до модернізованих інтеграційних об'єднань, де вони поступово "перетравлюють" свої старі інституції (приклади ви знайдете у південно-східній Європі).
Ми не маємо 250 років у запасі, не маємо традицій сильної держави та слухняних громадян. Та й "за компанію" нас не взяли
Жодна з цих трьох траєкторій не може бути застосована до України. Ми не маємо 250 років у запасі, не маємо традицій сильної держави (на наших теренах сильна держава завжди була чужа й окупаційна) та слухняних громадян. Та й "за компанію" нас не взяли. Наш основний ресурс модернізації — громадянське суспільство, а ще в нагоді стануть новітні технології. Саме громадянське суспільство, з одного боку, безпосередньо творить нові практики та інституції, з іншого боку, є джерелом кадрів для нової державної служби. Ця нова траєкторія буде характерна ще для декількох країн на різних континентах, що стоять на порозі модернізації, так що ми не лише працюємо на себе, а й створюємо новий унікальний досвід для них.
Це тривалий процес, в жодному разі не спринт, а марафон. Значить, нам потрібні три речі, продовжуючи спортивну аналогію. По-перше, марафонці, здатні на тривалі навантаження. По-друге, естафета, коли стомлених та розчарованих змінюють нові свіжі та натхненні. По-третє, велосипед, тобто технологічні рішення, що дозволяють значно прискорити рух. І часом велосипед не треба винаходити наново.
Коментарі