Компроміс із ворогом на умовах ворога – суто український підхід

Вважаємо за краще не вирішувати проблему, а лікувати її морфіном

В Україні дуже люблять знаходити компроміси. І постійно пропонують їх шукати, навіть з нашими ворогами. Це одна з причин української бідності.

Україна народилася і відразу уклала компроміс. Отримавши незалежність від Радянського союзу і комуністичної партії, ми відразу уклали компроміс з комуністами і обрали їх до себе в керівництво. Тому замість реформ і кардинальних змін, отримали корумповану владу, яка принесла країні бідність. Це була ціна першого компромісу, коли країна завмерла в шпагаті. Вирішила будувати майбутнє, не відмовившись від минулого, яке суперечило успішному майбутньому.

У цей час Польща і Балтія відмовилися від будь-яких компромісів з комуністами і провели рішучі реформи. Результат не забарився.

Бідність і бардак 90-х породили впливову касту бандитів. Компроміс з ними породив приватизацію і зробив на довгі роки силовиків головною проблемою для економіки. У результаті, приватизація не стала чинником приходу іноземного капіталу. Перетворилася в простий перерозподіл власності, породивши касту олігархів. Україна на довгі роки закрила свою економіку від світу. Потім в рамках боротьби з олігархами Україна уклала з ними компроміс. У результаті, Україною почали правити олігархи. Це був найблискучіший компроміс.

В рамках руху в Європу Україна уклала компроміс з Росією. Як результат - перестала рухатися в Європу і не стала вступати в НАТО. Ціна цього компромісу відома.

Потім Віктор Ющенко уклав компроміс з бандитом і фальсифікатором виборів Януковичем. Навіть підписав якийсь меморандум. Наслідок - до влади в Україні прийшов бандит Янукович. Ціна цього компромісу всім добре відома. Паралельно Україна постійно укладала компроміси з Росією і платила вищу ринкової ціну за газ, не наважуючись піти в Стокгольм. Ціною цього компромісу стали мільярди доларів, які пішли з України по компромісному контракту 2009 року.

Майдан був протестом не тільки проти Янковича, а й проти всіх цих обридлих компромісів з корупцією і власною совістю. Здавалося, час компромісів минув. Ми нарешті зробили свій вибір. Але тільки здавалося.

В останні роки ми теж йдемо на компроміси. Найбільший - спроба знайти компроміс з корупціонерами в рамках боротьби з корупцією. Ми укладаємо компроміс з Коломойським. Тому платники податків платять за його фінансові махінації, а сам він залишається на волі. Продовжує фінансувати політичні сили і телеканали. А його банківський менеджмент не сидить в тюрмі, а презентує нові банківські продукти.

Компроміс з евробляхерами, яким пробачили два роки ухилення від податків, встановивши таким чином новий стандарт. Скоро, напевно, будуть компроміси з бурштинокопачами, контрабандистами і любителями рубати ліс. Ми ж завжди шукаємо компроміс. Навіть з тими, хто порушує закон. Та й самі закони - це часто компроміс. Такі компроміси руйнують інститути держави і є одними з найбільш згубних.

А попереду ще ж так багато пропозицій. Тут тобі пропонують і компроміс з Росією. З ворогом на умовах ворога. Суто український підхід.

Може і проканає. Історично ми так і робили. Щоразу вважаючи за краще не вирішувати проблему, а лікувати її морфіном - укладати компроміс. Ховалися від неї. Чи не помічали її. Не знаходячи для себе сили прийняти потрібне рішення, яке іноді могло бути болючим. Але дорослим. Ми кожного разу укладаємо компроміс з корупціонерами, віддаючи їм голоси на виборах. І дивуємося потім, що внаслідок компромісу корупціонери залишаються корупціонерами, а результат їх діяльності не змінюється.

Можна виправдовувати компроміси власною слабкістю. Але суть в тому, що наша слабкість - це результат компромісів.

Оригінал