Політичний зомбі-апокаліпсис

Від виборів Україні не світить нічого хорошого

Українська політична громадськість активно обговорює наступні президентські вибори. Соціологи жонглюють цифрами, журналісти – міркуваннями експертів та обивателів, політологи – переймаються технологічними ходами й інноваціями.

Хто й проти кого вийде в другий тур? Хто й для кого більш вдалий спаринґ-партнер? Хто самостійний гравець, а хто лише спойлер? Чия команда здатна на креативні ходи, а чия знову співатиме хіт Сергія Шнурова "Мы за всё хорошее, против всей х*йни"? Це – найзлободенніші питання нашого політичного сьогодення.

Питання, звісно, цікаві. І я ними, напевно, також переймався б, якби вибори відбувалися не в моїй країні, а десь на Місяці

Питання, звісно, цікаві. І я ними, напевно, також переймався б, якби вибори відбувалися не в моїй країні, а десь на Місяці. Бо нейтральне за стилістикою й відсторонене за настроєвістю обговорення всього цього перформанса вимагає цілковитого збайдужіння до майбуття країни.

Однак, країна все це обговорює, журналісти про це пишуть, політологи – аналізують. Усе всерйоз! Усе з відповідальними виразами на обличчях і нотами хвилювання в голосах!

І враження таке, ніби країна схибнулася. А це – тільки початок. А на календарі – лише червень. А що буде восени?

Розгорнувши останні рейтинги кандидатів, я впіймав себе на неясній асоціації… Я вже десь усе це бачив – всі ці стривожені обличчя і глибінь в очах, портрети в три-четверті оберту і занадто класичні зачіски… І згадав! Звісно бачив: у сиквелі "Зомбі повертаються!". Всі ці портрети кандидатів, наче з надгробних плит! І всі ці прізвища, імена та назви партій, наче написи на вінках, прихилених до могил, де покояться наші ілюзії і роки нашого життя.

Всі ці портрети кандидатів, наче з надгробних плит! І всі ці прізвища, імена та назви партій, наче написи на вінках, прихилених до могил, де покояться наші ілюзії і роки нашого життя

І от вони повернулися – по наш мозок і наші тіла.

Ідуть збитою шеренгою, бредуть, хитаються, хриплять, соплять, штовхають і підхоплюють одне одного, кусають і спльовують, залишають по собі калюжі формальдегіду і сморід від слів, які вже прогнили в їхніх писках.

І все це в прямому ефірі. І все це реаліті – на рік. А потім знову софіти і студії: як ви пояснюєте, пане експерте, такий чудовий апетит нашого мерця-рекордсмена, як йому вдалося зжерти стількох виборців?!

Остання серія цього серіалу матиме назву "Зомбі-апокаліпсис". Бо від цих виборів країні не світить нічого хорошого. З такими політиками країні світить тільки апокаліпсис. Це може бути тихий кінець – "Спи, Україно, з миром!" – з мокрими печатками на свідоцтві про смерть і милими посмішками міжнародних спостерігачів. Може бути й гармидер – плач і скрегіт зубів, який, однак, ні на що не вплине. Але це тільки деталі, дуже неважливі прояви одного й непохитного факту: всі ці особи, які фігурують у рейтингах, остаточно доб'ють цю країну.

Всі ці особи, які фігурують у рейтингах, остаточно доб'ють цю країну

Україна нагадує велику рибу, яку тягне на гачку персонаж Ернеста Хемінгуея. Рибу рвуть акули, але рибалка все одно її не відпускає. І не відпустив. Витягнув на берег лише великий скелет. І дуже ним пишався.

Всі ці герої рейтингів також пишатимуться великим скелетом України, попиваючи "Шардоне" на березі Женевського озера.

Такі мої асоціації від перегляду політичних рейтингів.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі