Чи приведе Порошенко Україну в НАТО?

Троє з чотирьох попередніх президентів підтримували членство України в Альянсі

Надання Україні статусу "країни-претендента" - це значний крок на шляху до членства в НАТО. П'ятий президент України - Петро Порошенко - може стати тим, хто приведе Україну до членства в НАТО.

"Країна-претендент" - це та, яка висловила зацікавленість у вступі до НАТО та "запрошена до участі в Інтенсифікованому діалозі з НАТО щодо їх прагнень до членства та відповідних реформ". Далі веб-сайт НАТО додає: "Країни-претенденти тоді можуть бути запрошені до участі у ПДЧ для підготовки до потенційного членства та продемонструвати їх здатність виконувати зобов'язання та обов'язки при майбутньому можливому членстві. Участь у ПДЧ не гарантує отримання членства, але це є ключовим механізмом підготовки". Президент Порошенко написав листа до НАТО, висловлюючи зацікавленість в тому, щоб Україна була запрошена до участі в ПДЧ (Плану дій щодо членства).

У липні минулого року Північноатлантична Рада провела свою зустріч у Києві, під час чого відбулося інтенсивне обговорення між генеральним секретарем НАТО та президентом Порошенком.

Троє з чотирьох попередніх президентів України підтримували членство України в НАТО. На початку 1990-тих Леонід Кравчук зміг лише дещо зробити задля цієї мети, оскільки тоді НАТО вирішило розширитися для колишніх комуністичних країн вже після того, як він залишив посаду. Леонід Кучма спільно із радником з питань національної безпеки Володимиром Горбуліним здійснив найбільше роботи у напрямку до членства в НАТО. Це було офіційно проголошено у липні 2002 року як стратегічна мета, і в 2003 році членство в НАТО було включене в українське законодавство про національну безпеку як мета. Кучма успішно забезпечив для голосування за закон лояльність всієї своєї фракції, а також - депутатів двох донецьких фракцій.

Під час перебування Віктора Ющенка на посаді президента відбувалася лише порожня риторика на підтримку членства в НАТО, і нічого більше. Постійні суперечки між президентом Ющенком та прем'єр-міністром Юлією Тимошенко завдали шкоди іміджу України на Заході та зменшили підтримку щодо вступу України до НАТО. Найбільше фіаско сталося у 2006 році, коли президент Джордж Буш відмінив свій офіційний візит до України, бо Ющенко та Тимошенко сварилися через те, хто має очолювати уряд. Це фіаско завершилося тим, що прем'єр-міністром став Янукович, який публічно висловився проти приєднання України до ПДЧ.

На саміті НАТО 2008 року сталися дві важливі події. Перша полягала в тому, що НАТО прийняла резолюцію, в якій стверджувалося, що Україна і Грузія стануть майбутніми членами. Друга була про те, що прем'єр-міністр Росії Владімір Путін розповідав Раді Росія-НАТО про те, що Україна є "штучною державою", і що східна та південна частини були помилково включені до складу України. Іншими словами, Путін висловив територіальні претензії до регіону, який він через 6 років описав як "Новая Россия".

Партія регіонів з 2005 року стає проросійською п'ятою колоною, підписавши того ж року угоду про співпрацю з "Единой Россией", а наступного року - з кримськими російськими сепаратистами. У 2008 році Партія регіонів та Комуністична партія проголосували в українському та кримському парламентах за резолюції, які схвалюють російську підтримку незалежності Південної Осетії та Абхазії (чого не зробив навіть президент Білорусі Олександр Лукашенко). Янукович після того, як його обрали у 2010 році, виконав вимоги Росії, щоб відмовитися від мети щодо членства в НАТО та змінити зовнішню політику України на "позаблоковий статус", що відмінив президент Порошенко та парламент.

Три чинники, цілком можливо, можуть за президентства Порошенка привести Україну до членства у НАТО.

Перший фактор полягає в тому, що цього разу вперше були проведені внутрішні реформи для підтримки риторики зовнішньої політики. Реформи у секторі безпеки були об'ємними і продовжуються за підтримки таких країн-членів НАТО як Канада, США, Велика Британія та Польща, а також Швеції, яка не є членом НАТО. Польський центр східних досліджень називає армію найкращою з тих, яку будь-коли мала Україна. Українські волонтери, які з 2014 року їздять в АТО, підтверджують, що сьогодні ситуація із постачанням військових значно покращилася та дуже відрізняється від катастрофічного стану в 2014 році. Цього року прибуде військове спорядження зі США, а також Штати проводять тренінги з кібер-війни.

Все сказане вище - важливе, тому що демонструє, що Україна скоріш за все стане вкладати у безпеку НАТО, а не тільки отримувати. Україна витрачає 5-6% ВВП на оборону, що є більшою часткою, ніж у інших країнах-членах НАТО, окрім США. Членство України в НАТО посилить безпеку організації набагато більше, ніж такий новий учасник як Чорногорія. Остання сильно розчарована у НАТО, в ній є велике проросійське та антинатовське лобі, і дуже маленька армія.

Другий фактор – це той, що Україна може надавати конкретні поради НАТО про нову російську військову тактику. Україна перебуває на передовій позиції і протистоїть російській агресії. Запобігти поразці України – це в інтересах НАТО, оскільки в іншому випадку російські війська опиняться на кордоні з Польщею та у трьох країнах Балтії. Україна також є єдиною країною, яка має досвід російської гібридної війни, і тому може надавати поради та тренінги щодо боротьби з цим новим різновидом бойових дій.

Третій чинник – у тому, що зараз еліта та громадськість мають консенсус на користь членства України в НАТО. У парламенті майже немає проросійського лобі, а колишня Партія регіонів, яка раніше мала понад половину у парламенті - зараз контролює лише 43 депутати Опозиційного блоку. Питання вступу до путінського Євразійського економічного союзу зараз має найнижчий рівень підтримки. Президент Порошенко запропонував змінити Конституцію, щоб включити у неї членство в НАТО, і планує наступного року провести референдум щодо членства в НАТО одночасно з президентськими виборами.

Громадська думка на користь членства в НАТО кардинально змінилася, і з 2014 року більшість громадян підтримують членство в НАТО. Згідно з опитуваннями, проведеними Центром Разумкова у період 2015-2017 років, 63,9-74,5% українців, які братимуть участь у референдумі, підтримають вступ до НАТО.

На чому важливо наголосити – так це на тому, що більшість колишніх комуністичних держав не проводили референдуми щодо вступу до НАТО, а підтримка в Україні є вищою, ніж у Словенії (66%) та Іспанії (57%). Естонія та Латвія приєдналися до НАТО без референдуму, і це, можливо, було мудро, оскільки більшість їх російськомовного населення не має громадянства і права голосу. В той же час в України російськомовні громадяни завжди мали право голосу, і багато хто з них зазнав втрат від путінської агресії, і тому більшість з них підтримують членство в НАТО.

І останнє для тих, хто стверджує, що НАТО не може запросити до членства країну, частина території якої окупована. Цей аргумент ніколи не використовувався, щоб перешкодити у 1955 році приєднанню до НАТО Західної Німеччини, коли частина Німеччини (НДР) перебувала під радянською окупацією.

У політиці Москви нічого не змінюється. СРСР був проти вступу до НАТО Західної Німеччини, та сприяв нейтралітету, як Австрії. Сьогодні Росія виступає проти вступу до НАТО України, і також пропонує її стати "нейтральною" країною. Політики України не підтримають подібну пропозицію, оскільки ніхто не довіряє Росії, яка порушила Будапештський меморандум 1994 року та Договір 1997 року про визнання кордону України.