Як не треба святкувати День незалежності та соборності

22 січня, в річницю проголошення незалежності та возз'єднання Західної та Східної України в 1918 році, президент Порошенко підняв три важливі питання

Перше стосувалось продовження участі України в Мінському процесі. Друге – вшанування загиблих і поранених у війні на Донбасі. Третє – вшанування пам'яті Небесної Сотні, вбитих бандитами Віктора Януковича в останні дні Революції Гідності.

По-перше, він представив Мінські угоди так, нібито їм немає альтернативи. Однак варто спитати, скільки може тривати стан "ні війни, ні миру", під час якого щороку гинуть сотні українських солдатів. Країни Заходу також поводяться вкрай лицемірно, заявляючи, що не можуть надати військову допомогу Україні, аби та могла захистити себе, і водночас очікуючи виконання Мінських угод.

Між підписанням Мінська-1 і Мінська-2 російський президент Владімір Путін створив армію сепаратистів у 35-40 тис. осіб. Це більше, ніж половина армій 28 країн-членів НАТО. Продовжуючи підтримувати Мінський процес, Порошенко схвалює лицемірство Заходу.

Продовжуючи підтримувати Мінський процес, Порошенко схвалює лицемірство Заходу

Українські солдати на передовій ненавидять стан "ні війни, ні миру", бо лишаються легкими мішенями для росіян, які щодня порушують Мінські угоди. Один солдат сказав мені, що в Києві мають або віддати наказ про наступ для відвоювання Донбасу, або визнати нинішню лінію розмежування новим кордоном.

У будь-якому разі має бути хоч якесь стратегічне бачення проблеми, однак на Банковій його бракує. Інші держави – Ізраїль або США Дональда Трампа – ніколи б не дозволили власним солдатам стати мішенями для ворогів. Вони би віддали їм наказ контратакувати ще сильніше, використовуючи гелікоптери, артилерію, танки, засоби спецназу, прицільні вбивства й інші методи.

Друге питання стосувалося вшанування жертв війни на Донбасі. Однак це неможливо, поки нікого не притягли до відповідальності за сотні загиблих під час воєнних провалів під Іловайськом і Дебальцевим. Якби сотні британських чи канадських солдатів загинули через некомпетентність (чи, навіть гірше, зраду) військового керівництва, прем'єр-міністри в обох країнах були би змушені подати у відставку, а відповідальних за провал генералів усунули б із їхніх посад і притягли до кримінальної відповідальності.

Ми би могли повірити у щирість Порошенка щодо вшанування загиблих на війні, якби він добився справедливості для родичів убитих під Іловайськом і Дебальцевим, посадивши винних генералів до в'язниці. Однак в Україні мало що змінилось: у ній досі процвітає безкарність.

Ще одне свідчення браку пошани президента до жертв війни. Волонтери на передовій змушені евакуювати поранених солдатів своїм транспортом. Я на власні очі бачив, як солдати використовували 30-річні радянські карети медичної допомоги, яким бракувало медичного обладнання, необхідного, аби врятувати їхні життя протягом критично короткого періоду після поранення.

Абсолютно непристойно, що після трьох років війни головнокомандувач Порошенко дозволяє таку ситуацію, коли волонтери продовжують грати настільки важливу роль в евакуації поранених, використовуючи власні автомобілі та навіть мотоцикли.

Волонтери зізнаються, що за останні три роки не бачили жодних нових карет медичної допомоги, а ті, що є, у критичному стані та практично не придатні до використання. За їхніми словами, ці автомобілі "частіше ремонтують, ніж використовують для надання допомоги". Один із солдатів розповів "Радіо Свобода", що військові карети медичної допомоги "дуже старі та вже списані", тоді як автомобілі від волонтерів "значно кращі".

У Західних демократіях така ситуація ніколи не пройшла би непоміченою. Перші журналістські репортажі про подібний стан речей призвели б до урядової кризи, розслідування корупції серед вищих військових чинів і, можливо, відставки прем'єр-міністра й нових виборів. Те, що трапилось в Україні, аморально і ганебно.

Зрештою, просити українців вшанувати пам'ять Небесної Сотні в умовах, коли президент Порошенко не демонструє поваги до тих, хто віддав життя за свободу і гідність для власних співвітчизників, лицемірно. Як Порошенко може дивитись у oчі сестер, дружин і чоловіків героїв Небесної Сотні та з рукою на серці говорити, що він робить усе заради справедливості для загиблих і постраждалих на Майдані? Він не має права цього робити з кількох причин.

Нікого не притягли до кримінальної відповідальності. Декому дозволили втекти з України, а інших помістили під домашній арешт і потім дали втекти.

Три обрані Порошенком генпрокурори продемонстрували, що ним рухало бажання захистити себе, представників колишнього режиму й інших олігархів, а не прагнення добитися справедливості.

Головні посібники Януковича – Рінат Ахметов і Сергій Льовочкін – отримали (незаконно) імунітет від переслідувань. Ахметов, Дмитро Фірташ і Саша Янукович найбільше виграли від інсайдерської приватизації та державних контрактів, однак набуті ними статки так і не забрали, а самі вони уникнули відповідальності за масштабну корупцію. Ахметов живе в престижному лондонському районі Найтсбридж, Фірташ у Відні, а Саша в Росії. Льовочкін очолював президентську адміністрацію протягом усієї каденції Януковича, окрім останнього місяця. Або він знав усе про те, що відбувалося під час побудова мафіозної держави, або був некомпетентним і не знав нічого. Як ви думаєте, що з цього відповідає дійсності?

Путін ніколи не збирався виконувати нічого з Мінських угод і ніколи цього не зробить. У нинішньому стані "ні миру, ні війни" Захід і Порошенко використовують українських солдатів як гарматне м'ясо заради угоди, яку ніколи не виконають. Президент Порошенко не має морального права просити українців вшанувати загиблих і поранених на війні чи героїв Небесної Сотні, доки йому самому бракує поваги до цінності людського життя.

Порошенко отримає моральне право звертатись до українців із такими закликами лише тоді, коли до відповідальності притягнуть і офіцерів "Беркуту", і посіпак Януковича, і військових генералів. До того часу він не має такого права.

Тарас Кузьо, спеціально для Gazeta.ua