Проблема в тому, що ніякого захоплення влади диктатором Путіним не було. Він не диктатор. Він - цар. Владу йому віддали самі росіяни

Я більше не борюся. Тому що - ні з ким більше боротися. Немає ворога більше.

Можна було боротися з узурпатором, який захопив владу. Можна було боротися зі злодіями. Можна було боротися із вбивцями. Але не можна боротися з країною, якщо вона сама вибрала шлях у прірву. Не можна боротися зі ста мільйонами людей, якщо вони в єдиному злісному пориві бажають накритися тазом.

Проблема не в диктаторі Путіна. Проблема в тому, що, виявляється, ніякого захоплення влади диктатором Путіним не було. Він не диктатор. Він - їхній цар. Вони йому віддали владу самі. Він їх влаштовує. Він - це вони. Вони хочуть цього. Хочуть Путіна. Хочуть Криму. Хочуть протистояння з проклятою піндосією. Хочуть, щоб гейропа розвалилася. Щоб "Іскандери" сміялися. Щоб зрадників ліберастів перевішали. Щоб у Порошенка шкарпетка дірява. Щоб "Армата" і ядерний попіл.

Не можна переробити країну проти волі країни. Така переробка називається "інтервенція". І зовнішнє управління

А, як відомо, навіть алкоголіка не можна вилікувати, якщо він хоче продовжувати бухати. Не можна переробити країну проти волі країни. Така переробка називається "інтервенція". І зовнішнє управління. А я - не НАТО. Ось, власне, і все.

Так що все, що я тепер роблю - іронізую і знущаюся. І, відійшовши вбік, щоб не потрапити під колеса, - а головне, щоб не сповільнювати собою руху - дивлюся, як цей божевільний локомотив з напівбожевільними машиністами і радісними криками п'яних пасажирів в запаскуджених вагонах, які вони вважають великими, на всіх парах мчить до обриву.

Гей, піддай но жару, машиніст.

Оригінал