Криза одного матчу або сміх крізь сльози

Що ж це за країна, яка втрачає все в останній момент і зупиняється за мить до вікторії та слави? Чому стабільний мотор так часто глухне? Що ж це за федерація, яка є, мабуть, найспортивнішою в світі та її представники є в кожній галузі спорту? Найбільше вони славляться любов'ю до футболу. Так, це все про про "Бундесманшафт", себто національну збірну Німеччини з футболу.
1970 рік. "Перша зустріч в Мехіко". "Бундестім" у погоні за званням володаря Кубку Світу за крок до фінальної гри долею жеребу вперше наткнувся на "Скуадру Адзуру". Трибуни стадіону були вщент заповнені уболівальниками, в атмосфері витала напруга. Уболівальники були у передчутті чогось надзвичайного, і присутні цього історичного дійства стали свідками найдраматичніших футбольних 120 хвилин. Команди виклалися на повну, кинули в бій усі сили. Але протягом гри було помітно, що італійці завжди були на крок попереду, завжди мали чим відповісти німцям. Врешті-решт Італія перемогла з рахунком 3:4. Хто б міг подумати, але у цей день було зарито сокиру між футбольною Німеччиною та Італією.
1982 рік. "Шанс на помсту". Мадрид. Фінал. Знову Італія та Німеччина. Чудова можливість для солодкої помсти. Заряджені на перемогу і з вогнем у серцях чемпіони Європи 1980 року, німці, вийшли на вирішальний матч Чемпіонату Світу, щоб знищити італійську збірну. Але Італія була знову на крок попереду в розвитку свого насамперед наступальної гри. Вдалий вибір тактичної установки, трішки успіху і німці у безапеляційному нокауті - 3:1. Помсту відкладено на далеке майбутнє.
2006 рік. "Повторення зустрічі 1970 року". Домашній Мундіаль для Німеччини. Півфінальний матч у Дортмунді на переповненому "Вестфаленштадіон". І знову 120 драматичних хвилин з Італією. За мить до фінального свистка Італія завдає два вирішальні результативні постріли в бік воріт Єнса Леманна. Рахунок на табло 0:2. Уся Німеччина на лопатках - сльози розпачу. "Бундесманшафт" вилітає із домашнього Чемпіонату Світу. Кривдник – Італія. Страшний сон стає реальністю. Коли ж закінчиться чорна смуга для німців?
2012 рік. "Фаворит знову битий". Варшава. Півфінал Чемпіонату Європи. Ще за декілька днів до гри увесь світ пророкує Німеччині легку перемогу. Набагато сильніша команда Йоахіма Льова повинна зрівняти італійців із землею. Уся футбольна спільнота у передчутті того, що німці подолають чорну смугу в матчах з Італією. Стартовий свисток пролунав. І як би то смішно не було, але знову ж таки італійці на крок попереду. Тактична помилка тренера німців і швидкі два голи Маріо Балотеллі зводять усі амбіції "бундестіму" нанівець і ніби відправляють тих додому. Третя додана хвилина: пенальті у бік воріт італійців. Месут Озіл реалізовує одинадцятиметровий і рахунок стає 2:1, але часу на другий гол нема. Італія знову переможець. На післяматчевій прес-конференції італійський воротар Джанлуїджі Буффон заявив: "…якщо б німцям дати ще декілька хвилин, то рахунок був би 9:2 на їхню користь, але у них їх не було і ми перемогли..."
Футбол - це справедлива гра, у якій завжди перемагає найсильніший. Звісно, що іноді бувають конфузи і переможцями стають слабші. Подейкують, що усім керує футбольний Бог, тому нарікати на результати матчів нема чого. Для певних команд завжди знаходяться незручні суперники, як от Італія для Німеччини. Це протистояння вважається одним із найпринциповіших у Старому Світі. За всю історію футболу національна збірна Німеччини ніколи не вигравала у Італії і ті стали ахілесовою п'ятою для "бундестіму". І вже коли ці команди виходять на поле, то вболівальник розуміє, хто тут заєць, а хто черепаха. І як у відомій історії, де черепаха перемагає зайця, Італія виступає мудрою черепахою і завжди перемагає нахабного зайця - Німеччину, тому що та вважає себе потужнішою і сильнішою, за це і є покараною.
Михайло Гема