Збройним силам України не 23 роки (І частина)
6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про збройні сили України". Насправді ж, вони беруть початок набагато раніше.
Першими, кому довелося захищати наші землі, були давні слов'яни, які відбивали загарбницькі напади кочівників.
З народженням великої європейської держави Київська Русь військо почало називатися дружиною. Зміна військової техніки здебільшого відзначалася не винайденням нової (хоча й це відбувалося), а вдосконаленням старої. Руси були озброєні 2-3 короткими списами, сокирами, луками та ножами. Вважають, що користуватися мечем дружинники навчилися від готів, але це була дорога зброя, тому нею володіли вищі кола. Шабля була пристосована для кінного бою, адже вагу мала меншу, ніж меч, і загострена з одного боку. На Русі існував складний лук, який виготовляли з кількох пластинок еластичного дерева. Наконечники стріл мали різну форму: листовидні, ланцетовидні, ромбічні, чотиригранні, пірамідальні, круглі. Кожен із них мав свою функцію. Сокирою користувалися як у господарстві, так і на війні. Ударною ж зброєю були булава та кистень (схожий до булави, але до держака прикріпоювався ланцюгом чи ременем). Голову воїна захищав шолом зі шпилем. Усім відома кольчуга мала вагу 6-12 кілограмів та для її виготовлення потрібно було скріпити між собою 25-26 тисяч кілець (звісно, потім вона удосконалювалася та зазнавала змін).
Святослав Хоробрий (син Ігоря та Ольги)
Згодом постало Військо Запорозьке, яке було однією з наймогутніших та найдисциплінованіших армій на той час. Зброя в козаків була різноманітною - ножі, списи, шаблі (як відомо, мечами вони не користувалися), пістолі (вогнепальна зброя, якою могли користуватися за допомогою однієї руки), рушниці, фузії (рушниці з тригранним багнетом, що прийшли з Франції), гармати і фальконети (малокаліберні гранати). Чимало історій існує про кораблі - чайки, які ніби-то зникали в морі та випливали з води. Насправді ж, вони спускали щоглу та ставали так, аби сонце заходило їм за спину. Через те, що чайки були невисокі, то їх і не бачили турецькі галери. Часто козаки укріплюваися рухомим табором зі скрпілених возів. За совами французького інженера Гійома де Боплана, 500 татар не наважувалися напасти на 50 козаків, якщо ті були під укріпленим табором. У війську завжди панувала сувора дисципліна - в похід рушали полками та сотнями, кожна з яких мала свою корогву (прапор), обоз та артилерію. Козакам заборонялося пити горілку під час війни.
Не слід забувати й про реєстрових козаків, які були прийняті на військову службу польсько-литовській владі та занесені в спеціальний список - реєстр. Засвідчено чимало випадків, коли вони таємно передали зброю повстанцям та запорожцям.
Ю. Брандт "Сутичка козаків з татарами"
Після знищення Катериною ІІ у 1775 році Запорізької Січі, з залишків козаків утворилися Чорноморське козацьке військо (у 1860 перейменоване в Кубанське козаче військо), Азовське козацьке козацьке вйсько (сформоване російським урядом з частини Задунайської Січі), Бузьке козацьке військо (несло прикордонну службу вздовж Південного Бугу).
У часи Першої Світової війни на території Австро-Угорщини сформували український легіон із добровольців - Українські січові стрільці ("усуси"). Їх чисельність сягала близько 7 тисяч. Вони воювали в складі австро-угорської армії, і вже проходячи бойове хрещення на Ужоцькому перевалі Карпатських гір, були змушені зіткнутися з українською трагедією Першої світової війни - з протилежного боку теж були українці. Уряд вихваляв "усусів" у часи перемог та ганебно ставився до них під час затишшя. Найбільші втрати спіткали воїнів у битвах на горах Макіївка та Лисоня. Наприкінці 1917-1918 у Києві створили курінь УСС на чоі з Євгеном Коновальцем, що став найбоєздатнішою частиною українських військ у 1918 році. Серед командування усісів були С. Кобилянський, Д. Вітовський, К. Трильовський та інші.
Штурмова бригада УСС
У 1917 році постала Українська Народна Республіка, спершу очолювана Центральною Радою, а згодом - Директорією. Армія УНР існувала у період з лютого 1917 по квітень 1918 та з жовтня 1918 по листопад 1920. Її створили на основі демобілізованих українізованих частин російської та австро-угорської армій, січових стрільців та добровольців. Перед початком українсько-більшовицької війни УНР через політичні причини не мала регулярної бєздатної армії. Тільки в січні 1917 Мала Рада прийняла рішення про її створення, однак справа просувалася повільно. Згідно з О. Удовиченком у листопаді 1918 армія нараховувала близько 150 тис. осіб, щоправда, в основному це були стихійні партизанські формування. Як відомо, армія УНР здійснила два Зимових походи. Озброєння було здебільшого "спадком" від російської армії, а власне вироництво налагодити не вдалося. На російських літаках їхню символіку замінювали на жовто-сині кола або стилізовані тризуби. З кожним роком кількість авіації зммінювалася: 1917 - захопили 330 російських літаків, але використовували 188; 1918 - до 500 літаків + придбані у Франції, Австро-Угорщини, Німеччини;серпент 1919 - 26; листопад 1920 - всього 3 літаки. Артилерія була найкращою бойовою формацією, особливо Українська Галицька Армія. Чисельно артилерія УНР та гетьманату перевищувала 1500 гармат різного типу. Видатними командирами армії УНР та УГА є Павло Скоропадський, Симон Петлюра, Костянтин Присовський, Всеволод Петрів, Євген Коновалець, Олександр Удовиченко, Юрій Тютюнник; Дмитро Вітовський, Михайло Омелянович-Павленко та інші.
Перший Зимовий похід (1919-1920 рр.)
Закінчення першої частини
ШАНУЙМО НАШИХ ГЕРОЇВ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
