Друге пришестя націонал-демократії

За останніх 10 років політичні сили в Україні перестали бути ідейними, перейшли в площину безідейності і паразитування на маніпуляціях та популізмі.

Послаблення, а фактично розвал, Нашої України призвів до утворення вакууму у правій площині ідеологічної орієнтації громадян України, її почали заповнювати доволі аморфні (УДАР, Радикальна партія) або надто радикальні (Свобода, Правий сектор) утворення, а в деякій мірі і лівоцентристські (Батьківщина).

Таким чином вплив ідейних правих сил на політичну ситуацію в країні було нейтралізовано за останнє десятиліття. Зараз навіть здалеку неможливо рогледіти бодай якесь монолітне праве крило.

Проте, на мою думку, криза правих політичних сил ще не є свідченням кризи самої правої ідеології. І хоч націократичні, в контексті Сціборського, концепції зараз не в змозі запропонувати українському суспільству ефективну модель розвитку, а тим більше стати суспільною ідеологією, попри те вони можуть стати важливим елементом такої ідеології. Давайте будемо відверті, націонал-демократи були найближчими до того, щоб випрацювати щось на зразок української національної ідеї і саме їхню справу потрібно продовжити частково опираючись на їхні напрацювання.

До всього саме націонал-демократична ідеологія через її актуальність і обнулені позиції має все необхідне як для створення дійсно нової політичної сили так і для приведення в українську політику нових облич.

Відчуваю гостру необхідність другого пришестя націонал-демократів. А ви?