Україна потребує реформ, а не чвар і політичних боїв!

Наближається важлива та доленосна подія для нашої держави - вибори президента 25 травня. Такого голосування в нас дійсно ще не було: частина території анексована, іншу частину держави ґвалтують найманці, ми пережили трагічні події зими 2013-2014 рр і все це на фоні глибокої економічної кризи та зневіри у політиках.

Будемо відверті, проголосувавши 25 травня та обравши собі президента, ми не зможемо все негайно змінити, але ми зможемо почати. Насамперед, вибори мають поставити крапку в тому перехідному періоді, в якому ми зараз опинилися: українська влада буде остаточно легітимізована; у нашої держави з'являється можливість продовжити європейську інтеграцію; ми уникаємо небезпечного сценарію повної втрати контролю над українськими територіями.

Думаю, вже ні для кого не секрет, що події минулої зими - це відчайдушний крик українців про необхідність змін. Це не підтримка, якогось політика чи політичної сили, а запит населення на негайні та кардинальні зміни в державі. На зміни в економіці, політиці та соціальній сфері.

Якщо подивитись на графік, то можна побачити наскільки Україна потребує швидких, радикальних та відповідальних реформ в усіх сферах діяльності. На графіку можемо побачити, як продумані та системні реформи вплинули на економічні показники Польщі та як безвідповідальність та апатія призвели до повної стагнації української економіки.

Тут представлений тільки один показник (ВВП на душу населення), але він показовий. Часто саме цей критерій відображає успішність економічної політики уряду. Як бачите, стартова позиція нашої країни була навіть кращою, ніж у Польщі, але "реформи Бальцеровича" змусили нашого західного сусіда активно рости, а відсутність будь-якої продуманої економічної політики в Україні призвели до того, що ми барахтаємось на одному й тому ж рівні вже більше 20 років.

Хтось скаже, що таке порівняння робити не можна: різний час, різні умови, різні політики, різна геополітична ситуація. Звичайно, таке порівняння не можна назвати повністю релевантним та економічно правильним, але тенденції показові!

Просто хочу донести думку про те, що ми дуже сильно затягнули з "розборками" хто з наших лідерів кращій, хто з олігархів багатший і який з регіонів України більше її любить. Ми критично, майже остаточно, відстали від цивілізованого світу! Україна потребує реформ, а не чвар і політичних боїв. 25 травня нам потрібно завершити цей етап нашої історії.

Якщо Україна ще трохи затягне зі стартом радикальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя, то ми ризикуємо не тільки втратити країну, ми ризикуємо втратити будь-яку перспективу її подальшого росту. Нам зараз потрібно "відчайдушно бігти" за ЄС, США та розвинутими азійськими державами, щоб наздогнати їх при їхній теперішній "неквапливій ході". Все, що було зроблено в таких країнах, як Польща, Чехія, Словаччина і т.д. ми маємо зробити в два-три рази швидше і якісніше. Може здатися, що це несправедливо, але ми самі себе загнали в такі умови.

При всьому цьому, в нашій ситуації є певні переваги. Україні не потрібно (навіть шкідливо!) вигадувати велосипед. Нам потрібно банально копіювати ті реформи та зміни, які були реалізовані в державах подібних до України.

Всі твердження, що Україна не зможе пройти шлях своїх найближчих західних сусідів, повністю маніпулятивні! Є об'єктивні економічні, соціальні та політичні закони розвитку, які є універсальними. Україна просто не може не підпадати під закономірності їх функціонування.

Підводячи підсумок, коротко хотів би сказати, що всім українським політикам, лідерам думок, громадським активістам, молоді та простим громадянам якнайшвидше потрібно об'єднатися навколо реалізації проекту європейської України. Чим раніше ми це зробимо, тим швидше почнемо жити по-новому.