Мама - бульдог

Сергієва мама працювала у школі вчителькою… Та ще й так сталося, що батько їх кинув, потім інший батько, потім…. Мама, завжди весела й молода, останнім часом все більше злилася, була похмурою, без причини починала лаятися. - Як мене все це дістало! – сердилася вона з причини і без. Вранці мама не хотіла йти до школи, у школі ненавиділа уроки, після уроків – йти додому й займатися справами. Колись гарно підкрашена й зі смаком одягнута, тепер зовсім себе занедбала: і весну, і зиму ходила в одній і тій же курточці, хіба що в морози одягаючи штучний комірець. Чорні штани, кофтина, звичайна стрижка – такою мама нагадувала скоріше не жінку, а хлопчака. Коли вона, розлючена скаргами котрогось із учителів на сина, заганялася в клас і починала ліпити Сергія по щоках, він не знав, куди подітися від сорому перед однокласниками. Якось на великій перерві, у кабінет секретаря, Сергієва мама , перекрикуючи гамір, "потішалася": - Дівчата, що я вам розкажу! – весело вигукувала вона до гурту колег. – Сьогодні вранці п'ю каву, підходить Сергій, сідає напроти, дивиться на мене й каже: "Мамо, ти така страшна, у тебе чомусь на обличчі шкіра висить і така пом'ята. Ти стала схожою на бульдога!" В секретарській стало тихіше… - Дівчата! – реготала далі вчителька, - я чуть не захлинулася! "Паскуда ти, - кажу йому, - ти на себе вранці в дзеркало дивився?" А він: а що таке? От придурок! Ха-ха-ха! Дехто сміявся разом із оповідачкою, дехто боязко позирав на своє відображення у дзеркалі, але були й ті, що подумали: а дійсно – наче бульдог…