Історія - в лапках і без

Однокласник "видалив" мене зі списку друзів. За те, що я не бачу різниці між комуністами й фашистами.

"Історія" для мене завжди була проблемою - і в школі, і в університеті. Жодна подія не мала логічного початку і завершення - для мене. Підсвідомо я відчувала, що всі ці розповіді не держаться купи, ноги ростуть не з того місця, зате всюди стирчать якісь зайві вуха. Підручник "Історія України" за 8-й класс взагалі не відкривали. Може, то й на краще, уявляю, як там все було розписано.

Ні для кого вже не секрет, що російську історію почали переписувати ще за наказом Єкатерини ІІ. Брехня, яку тисячу разів повторили, стає правдою - це добре відомо і сьогоднішнім політикам. Завдяки телебаченню брехня стає правдою набагато швидше, розмножується, наче вірус.

У ці непрості часи мені до рук потрапив "Архіпелаг ГУЛаг" Солженіцина. Якби мій однокласник прочитав цю книгу, він би зрозумів, що фашисти багато чого навчилися в комуністів.

Уявляю, як російські підручники вже наступного року розтрощать майдан... Щиро сподіваюсь, що наші діти вчитимуть історію не за Табачником.