[З листів в Нікуди]

агов!
я в стані анабіозу.
крізь тріщини на губах
проривається кров,
в очах -
холод і лід,
незалежно від прогнозу.
в мені вмирає світ.

або я в ньому.
я б хотіла втекти,
саму себе розтовкти,
не зважаючи на втому,
аби подалі
від цієї пустоти.
у душі кілька переломів,
так само як у всьому стані,
а в черепній квартало-коробці
схоже не всі вдома.

люди Отам.
я на вас не зла.
тільки прочитайте цей спам,
я вам в нього згребла
останній грам
свого душевного тепла.

Маруся Мовчазна