Бійки і будні. МАЙДАН

- Ось людина, яка вдень привезла нам цей пахучий чай, - каже вусатий хлопець під стеллою Незалежності на Майдані. Там зараз діє вулична кухня - всіх охочих годують печивом і канапками. Після його слів усі залучені до кухні заходяться оплесками, бо це трохи спростило їм роботу.

Чаю привіз мій друг-бармен. Він запропонував у своєму ресторані напоїти Майдан бадьорим чаєм із Іван-трави. Керівництво "Культ Ра" думку схвалило, виділило два 40-літрових термоси. У перший день Макс найняв таксі, на другий - зголосився допомогти якийсь чоловік на своїй Ауді.

В машині ми бігали станціями радіоприймача. Почули, що на Європлощі вже призначили Парубія комендантом, Кириленка - пропагандистом, і навіть розбили перше шатро-штаб. Останнє особливо приємно, бо останні роки на будь-якому збіговиську міліція особливо нещадно ламає саме спроби закріпити намети. 14 жовтня, зносячи містечко "Спільної справи", міліція поламала декому ребра. Писали, що вагітна тоді втратила дитину.

А чому дядько Янукович боїться наметового містечка? Бо з наметами зовсім не важко тримати територію. Це тобі не стояти година за годиною на вогкій вулиці. Щоб день за днем лежати в затишному наметику, думаю, небайдужих нероб назбирати неважко. Тож я вірю.

Якщо пан Порошенко й іже з ним підтримає теперішнє збурення не тільки сюжетами на 5 каналі, то народ не роз'їдеться.

Близько восьмої недільного вечора підходжу знов на Майдан, і бачу, як натовп із криками витісняє кілька десятків споряджених шоломами міліціонерів у підземний перехід. Зразу хапаю очевидця. Той розказав, що з-пів сотні "беркутівців" пробували відтіснити людей із майданної площі. Я так зрозумів, офіційне місце заходу тепер - сцена на Європейській площі. Тим часом кілька тисяч людей не покидають і первинну позицію - майдан. Там продовжує діяти мікрофон. Донедавній журналіст Єгор Соболєв закликав тримати і цю позицію.

Зважаючи на те, що на 8 ранку оголошене пікетування Кабінету міністрів, мене насторожує, щоб народ, якого й так поменшало, не розпорошився.

Саме тому я зараз поїм і приєднаюся до згаданого на початку Макса Остяка. Він після трудодня, проведеного за шинквасом, уже хоче розім'яти ноги. Зручний одяг, паспорт, диктофон, ніякого наплічника. Поки не хочеться спати, ми погуляємо в центрі.

ПС: Поки заґраніца... Поки пан Порошенко допомагає тільки сюжетами на п'ятому, кухня дуже дякує за принесену їжу.

ППС: Єдне, шановні сценаристи революцій, постарайтеся, наскільки це в вашій змозі, змінити пластинку. Що 9 років тому, що зараз - крутиться якихось десять пісеньок. Це злочинно, бо хтось дійсно подумає, що в світі є тільки 10 українських пісень. Де нова музика?