Закони пишуться під створення нових корупційних схем, і їх кількість росте

9 місяців працює нова Верховна Рада. Для законодавчого органу це не так багато, та достатньо, щоб зробити перші висновки про ефективність роботи парламентарів.

Аналізую. З кожним скликанням народні депутати все більше працюють над кількісними показниками своєї діяльності: кількість зареєстрованих законопроектів, надісланих депутатських запитів і таке інше росте. Народні депутати минулого, шостого скликання, внесли більше, ніж 4 тисячі законопроектів. З них ухваленими виявились близько 15 відсотків. У ВР цього, сьомого, скликання ця тенденція продовжується.

Я є заступником голови Комітету ВР з питань фінансів та банківської діяльності. Відповідно, регулярно ознайомлююсь з новими законопроектами, що стосуються фінансово-банківського сектору. І чітко бачу, що вся ця "кількісна гонитва", на жаль, позначається на якісній стороні проектів законів. Вони часто не відповідають вимогам законодавчої техніки, не спрямовані на фундаментальні зміни, а є фрагментарними, інколи відверто лобістськими. На тлі наче благих намірів, уряд і певні провладні депутати у свої законодавчі ініціативи вкладають такі норми, які явно наштовхують на думку про створення чергової корупційної схеми.

Не так часто про ці факти можна прочитати в інтернеті. Хоч ці питання не так легко сприймаються і читаються, але громадяни це мусять знати. Бо від прийняття таких проектів законів залежать умови життя українців. Тому дещо про ці законотворчі ініціативи хочу розповісти детальніше.

Фінансові векселі

Усі мають розуміти, що фінансові векселі та державні гарантії - це один із двох механізмів, на які особливо сподівається нинішній уряд, щоб закрити "дірки" в державному бюджеті. Запровадження векселів відкине країну на двадцять років назад, адже це - неринковий метод. Казначейські векселі спричинять вимивання обігових коштів у підприємств, яких не вистачатиме на зарплати працівникам чи закупівлю сировини, обладнання та інші потреби.

Державні гарантії

"Схема" така: створюється міжвідомча робоча група під кураторством Мінекономрозвитку. Вона буде першим фільтром всієї підготовчої роботи: "акумулюватиме і аналізуватиме" проекти, котрі повинні відповідати красиво сформульованим на папері критеріям. Але як виміряти "соціально-економічну необхідність проекту" чи "покращення для людей", чи "підтримку національного виробника" - так і не вказано. Є і багато інших важливих деталей, як от: міжвідомча робоча група може віднести проект до неокупного, і відповідно одразу легалізувати майбутній "бермудський трикутник" державних видатків. У формі проекту документів, що супроводжуватимуть заявку на проект, практично відсутній свот-аналіз, натомість кілька речень про ймовірні ризики зведені до формальності; дивною є і стаття витрат проекту "адміністративні витрати": при нинішніх підходах у державному управлінні, не здивуюсь, якщо вона буде ключовою!

Та далі ще цікавіше: проекти, що відповідають "вимогам" разом із супровідним висновком за підписом першого заступника Мінекономрозвитку передаються на розгляд Фінансово-кредитної ради - допоміжного дорадчого органу з унікальними повноваженнями! Тобто на незрозуміле утворення покладаються владні повноваження. Але все стає зрозумілим, коли бачиш склад цієї структури: Арбузов, Вілкул, Колобов... та за бажанням (!) Голова НБУ, Нацкомфінпослуг, державних банків і ін.

Санаційний банк

Дивна структура, якій на законодавчому рівні дають широкі можливості для безкарної крадіжки грошей, державних - в тому числі. Якщо говорити більш звичною мовою, то "погані" активи, які буде отримувати "Родовід банк", фактично ніким не контролюватимуться і не оцінюватимуться. Чим не благодатний грунт для набивання кишень можновладців і керуючих банком осіб?

Держзембанк

Cтворивши Державний земельний банк, держава в чергове обіцяє "дешеві" кредити малому та середньому бізнесу. Але в чергове не деталізує, що отримуватимуть ці кредити лише обрані сільськогосподарські товаровиробники. Проте він не має права здійснювати функції управління державною власністю (зокрема землями), оскільки це виключне повноваження Кабміну. При цьому з'являється законопроект, який знімає мораторій на продаж земель, проте не для всіх, а лише для однієї юридичної особи - Державного земельного банку. Тобто ця установа, відповідно до законопроекту, отримає усі землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться у державній власності. Це близько 7,7 млн га сільськогосподарських угідь! Фактично цій дивній структурі на законодавчому рівні дають широкі можливості для безкарної крадіжки останнього нашого багатства – земель!

Державний банк розвитку

Хочуть створити нову державну установу. В мене виникає просте питання: яким чином і з яких джерел банк залучатиме ресурси для кредитування? Маємо два державні банки, три націоналізовані, земельний. Для чого ще один?

В разі прийняття - цей законопроект може спричинити невиконання вимог Бюджетного кодексу України щодо параметрів боргової безпеки. На цей "банк" не поширюються вимоги, установлені Національним банком України щодо обов'язкових економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції, нормативів обов'язкового резервування коштів.

Фінансові піраміди

У моєму сприйнятті "фінансові піраміди" в Україні – це лише один із варіантів шахрайства на фінансовому ринку, такий же як і банкрутство десятків страхових компаній чи сотень кредитних спілок, свавілля ломбардів та колекторів.

Вважаю, що усю відповідальність за такі речі повинне нести керівництво Нацкомфінпослуг, НБУ, Міндоходів, чого в історії України, на жаль, практично не було. Навіть якщо в законодавчому полі є неврегульований статус якихось фінансових послуг, і де-юре регулятор не має впливу на ці компанії, то слід згадати, що ми живемо в Україні, а це означає: якщо компанія отримала ліцензію, чи просто працює на ринку – то хтось це "погодив". І тут уже прийняттям нового закону "про фінансові піраміди" не вирішиш ці проблеми. Потрібно створити правову державу, котра подолає корупцію.