Культура, кувалда і здоровий глузд
Ви тільки не подумайте, що я не поділяю праведного обурення з приводу нещодавнього демонтажу меморіальної дошки Юрієві Шевельову. Я його поділяю, і мені прикро за місто, де я колись народилася. Водночас у цій історії є ще щось, що змушує мене обурюватися. Обурюватися на правах звичайної людини, якій не чуже мінімальне чуття здорового глузду.
Нагадаю факт: 25 вересня невідомі кувалдами розрубили меморіальну дошку і з уламками зникли у невідомому напрямку. Можна скільки завгодно кричати їм услід про варварське відношення до культурних цінностей, неповагу до вченого світового рівня, вкотре цілком справедливо нарікати на невігластво і хамство чиновників. Можна, з іншого боку, усього цього не кричати (щось підказує, що все одно воно нічому не зарадить), а згадати: знімати дошку в такий спосіб і БЕЗ відповідного рішення суду - незаконно, і необхідно повідомити про це в міліцію (я розумію, воно якось в наших реаліях смішно звучить, але це перше, що треба зробити) – нині абсолютно всі заяви заносяться до єдиного реєстру досудових розслідувань. Аби хоча б почали досудове розслідування, хоч потім можуть і закрити за відсутністю складу злочину. Але – треба спробувати, аби потім було, з чим ходити по різних інстанціях.
Хтось ВЗАГАЛІ ПРО ЦЕ В МІЛІЦІЮ ЗАЯВИВ?.. Хтось зафіксував цей факт юридично?.. Я про це нічого не читала, наприклад. Глобально - від того багато не зміниться. Правоохоронна система не стане кращою, а Кернес і Добкін не читатимуть перед сном Шевельова. Добра в світі не побільшає, зате побільшає хоч якоїсь логічної зв'язності.
Звісно, великими є сумніви щодо того, що невідомих у чорному колись покарають за сподіяне. Проте, як на мене, встановлення їхніх осіб і доведення їхньої вини має непроминальне значення з огляду щонайменше на дві обставини. Перше. Ясно, що те, що відбулося в Харкові, - не втілення в життя фантазії міського голови, а цілком свідома політична провокація. Ясно, що відбувалося все з неформального дозволу влади, але зовсім необов'язково можна довести ПРЯМИЙ зв'язок між тим, що сталося, і владними намірами. Дошку вже й так майже зняли – у п'ятницю 27-го вересня після рішення суду це можна було б зробити у цілком легальний спосіб. А потім сказати виборцям: міськвлада захищає населення від встановлення пам'яток фашистам, радійте вбогодухі, от Ленін же явно не фашист, хай стоїть, ви його і знаєте набагато луччє, ніж Шевельова, і вже попрівиклі, правда ж?… Навіщо ж додатковий галас, коли можна без "шуму и пыли"?.. Кому це вигідно? Я думаю, відповідь на це питання не аж така очевидна, і хоча б заради її встановлення варто все ж шукати "людей в чорному з кувалдами".
Другий пункт полягає в тому, що потрібно все ж відшукати дошку як матеріальний об'єкт. Точніше, те,що від неї залишилось. Бо зібрати кошти на другу невідомо, чи й вдасться. Зняли з будинку – поверніть, власність не ваша, ви її не виготовляли. А інакше – крадіжка і пошкодження чужого майна (теж є за що в міліції зачепитися).
Я лиш хочу сказати, що вимоги деяких цілком поважних організацій "негайно відновити пам'ятну дошку Шевельову" у мене викликають щонайменше щирий подив. Як можна НЕГАЙНО відновити предмет, який поламали і вкрали (читай: нині він невідомо де, та й не знати, чи колись знайдеться)?.. Спочатку треба докласти зусиль, аби розшукати і відновити, чи змусити когось це зробити, еге ж… Тож хіба немає в цьому проханні "негайно відновити" нотки того самого абсурду, який пронизує всю цю ситуацію?..
