Московські "ужастіки". Юрій Винничук
"Я напомню, что кагда билі бандеравци, то тєлєвізарав у ніх нє била. І єдінствєнним развлєчєнієм для ніх в схронах била варка заживо в катлах врагов. І кагда еті схрони вскривалі, то пачті в каждам бил бальшой чан, чтоби варіть в ньом людєй зажива".
Заридала Расєя, завила. Заридали за нею російський президент і прем'єр, а за ними депутати і чиновники, а за ними уся розмаїта шушваль і галайстра. Плач і ридання котяться безмежними просторами матушки Расєї. Оплакує вона, бідолашна, втрату України.
Наперед оплакує. Бо ще Україна тільки-тільки до Європи передом повернулася, а до Расєї задом. Ще насправді нічого трагічного для Москви не сталося, а вже вони ридають і руки заламують. Комуністи, щоб не втратити реноме, бавлять в референдум. Бавитися їм дозволено, інакше ж весь свій електорат розтратять. Така у них домовленість із владою: ми собі бавимося, а ви собі забороняйте. Після того, як Путін заклинав нас, що ми "адін народ", не забарився й Ігарь Маркав: "Потому что у нас с Россией, Казахстаном и Белоруссией одна инфраструктура, у нас один народ, практически одна ментальность".
В голові якось мало укладається, що ми з Марковим один народ. А тим більше з казахами. Але молоти щось треба. От і меле. Мабуть, теж зазіхає на золотий електорат комуняків.
Міхаіл Лєоньтєв, натомившись передрікати загибель України, уже заговорив про загибель Росії: "Украіна – ета праект заточєнний протів Расіі. Ета антірасійскій проект. Нічєм другім Украіна бить нє может. Паетаму ліба ані нас даканают і Расіі нє будєт, ліба ми далжни рєшить вапрос расчлєньонной страни. Адной расчлєньонной страни, а нє двух братскіх, что єсть брєд і чушь і чєво нікагда нє било".
А це вже вам не жарти. Бо "рєшить вапрос расчлєньонной страни" можна тільки одним способом: ввести війська і "прінудіть Украіну к міру". Тим більше, що на крайньому Заході ждуть не діждуться братів-росіян кількасот русинів. Хоча, може, кілька десятків.
З тих десяти тисяч, які зголосилися при перепису. Бо ж не всі бачать себе у братніх московських обіймах. Але це статистика каже, що русинів не більше, як десять тисяч. Псевдоісторик, автор кількох томів геополітичної маячні Г. Сідоров у своїх лекціях каже, що цілі мільйони русинів не хочуть жити в Україні, а хочуть жити в Росії.
Уявляєте, яка маса народу замаскувалася десь по закарпатських печерах? Україна, вважає Сідоров, фактично "там на Западє на грані гражданской вайни". Ого-го! Невже й русинські бойовики об'явилися? Сідоров теж вважає, що росіяни і українці один народ.
От тільки українців зіпсували поляки. Тому вони такі жадібні. Та не тільки поляки приклалися до ментальності українця.
Його генофонд зіпсували ще й євреї. Як? Дуже просто. Магнати віддавали євреям в оренду свої помістя, а оскільки за магнатами було право першої ночі, а євреї їх заміняли, то й народилося в Україні купа "полуєврєйчіков".
Тут Сідорову одна клепка точно відмовила, бо про право першої ночі в Україні ніхто ніколи не чув. Отже, за його словами, якщо раніше українці були блондинами, то тепер завдяки євреям багато чорнявих. Шкіра не така світла, як раніше, і хоч не негритянська, але все ж не світла. І тому коли зустрічаєш білявку в Україні, то виявляється вона з Росії. А своїх блондинок майже не зосталося.
Прочитавши таке, я підійшов до дзеркала і довго вдивлявся у своє зіпсоване семітами обличчя. Ай-я-яй! Яким би я був, якби не вони! Блондином! І як тепер далі жити?
Записатися в хасиди, чи що?
Але це щире бажання повернутися до своїх первнів миттю вивітрилося, коли я довідався від Сідорова, що євреї – це суміш неандертальця і білої людини. Мовляв, усі це знають. І євреї з арабами брати рідні.
Ну, нє! Тільки не неандерталець! Воно, звичайно, краще, ніж мавпа, але все одно якось мало тішить.
Висновок Сідорова простий, як дишло: "вот і виходіт, што ми імєєм сєйчас на Украінє гібрід. Асобєнно на Западє імєєм гібридних украінцев".
Ага, тепер я вже гібрид. Щось як грейпфрут.
Для ілюстрації наведу ще один фрагмент лекції Г. Сідорова "Происхождение земных Расс": "Давайте вспомним, как мы, русские, относимся к украинцам? Вполне нормально, терпимо. Мы даже не считаем их другим народом. Они для нас близкие, родные. Ну, а как украинцы к нам относятся? "Москалей" украинцы ненавидят слепо. Ненавидят (особенно на западе Украины) люто, мы для них хуже немцев, хуже татар, опаснее евреев. И непонятно почему. Что русские люди такого сделали своим кровным братьям на Украине? Понятно, что ничего дурного. Сколько раз спасали ее земли от оккупации, спасали от нашествия турок, крымских татар, от поляков, шведов, немцев... Но завоеватели поляки, шведы, германцы в коллективном бессознательном украинского этноса особой ненависти не вызывают. Их на Украине уважают, к ним относятся вполне лояльно. А ненавидят тех, кто их украинских русских, на протяжении веков спасал. Спасал от полного истребления, от ассимиляции и вырождения. Сохранял их земли от присоединения к другим государствам. Но вместо благодарности заслужил одно лишь презрение и ненависть.
На Украину кровь архантропов проникла с нашествием гибридных кельтов. И проникла она не так давно, во ІІ веке до н.э. и закрепилась на западе в предгорьях Карпат. Но далее этой капли хватило, чтобы изменить психотип будущих украинцев. Именно с восточных склонов Карпат и стали распространяться по Приднепровью недоверие, отчуждение, позднее ненависть к отцовскому этносу Севера".
Забув тільки "вчений" одну річ: саме там, де довше господарювали поляки й австрійці найкраще збереглася українська мова, народна самосвідомість і релігія. А де були прєставітєлі атцовскава етнаса – запанував суржик і занепад моралі.
На телеканалі "Росія" телеведучий Дмітрій Кісєльов добалакався до того, що вже порівняв Януковича з Мазепою. Гай-гай, чи не проголосить Кіріл ще й анафему!
А тим часом усі ці "воплі і соплі" пса варті. Лякати нас дефолтом, катастрофою і девальвацією смішно, коли сама Росія перебуває в катастрофічному стані.
Як написав один блогер, "теперь Украину привлечь проще пареной репы — нужно всего лишь улучшить жизнь в России, инфраструктуру, уровень жизни, правоохранительную структуру. Делов то. Политикам теперь лучше рот вообще не открывать — чем больше открывают, тем хуже. Надо работать над собой и на своей территории".
Ба й справді. Якби Росія задемонструвала вищий економічний розвиток і вищий рівень добробуту, це було б принаймні хоч якимсь аргументом. Але ж ми цього не бачимо. Бачимо такі самі страшні дороги, а на Півночі й Сибірі ще страшніші, бачимо жахливі дєрєвні, які потопають у болотах.
І тоді закрадається просте таке запитання: чому ж ви там у себе не зробите Європу? Ну, бодай таку, як у Польщі. Відповіді нема.
Відтак уже залишається поширювати про українців відверту маячню, аби налаштувати росіян на можливу майбутню агресію.
Доктор економічних наук Михаіл Дєлягін розповідає росіянам просто таки сенсаційні речі: "Я напомню, что кагда билі бандеравци, то тєлєвізарав у ніх нє била. І єдінствєнним развлєчєнієм для ніх в схронах била варка заживо в катлах врагов. І кагда еті схрони вскривалі, то пачті в каждам бил бальшой чан, чтоби варіть в ньом людєй зажива".
Ну, що тут сказати! Свята правда. Бандерівські схрони вражали своєю архітектурою.
Величезні просторі зали, де можна було не тільки великі казани розмістити і відповідне багаття розпалити, а й танці влаштувати і виступ бандерівського хору.
А поки готувався наваристий бульйон з клятих москалів, бандерівці, побравшись за руки, водили хоровод довкола казана і співали "Лента за лентою набої подавай!"
Як тут не згадати епіграфа до книги Алєксандра Радіщева "Путешествие из Петербурга в Москву":
"Чу?дище о?бло, озо?рно, огро?мно, стозе?вно и ла?яй".
