ХТО ЗРАДИВ СРСР ПIД ЧАС ВIЙНИ? ПРИНАЙМНI, НЕ ГАЛИЧАНИ! (Думки сiрої галицької мишi.)
Усi знають, що нещодавно минула 70-а роковина т.з. "Волинської рiзанини" 1943 року. Поляки звинувачують у неї "українцiв" як єдиний етнос. Кияни, одесити, "донецькi" тощо вiдповiдають: "Рiзанину влаштували не українцi, а галицаї! Їх i обвинувачуйте!" (Хоча не лише поляки, навiть папуаси знають, що галичани є українцями.)
З приводу подiй на Волинi зараз важко щось стверджувати, або спростовувати. (Хто рiзав? Кого рiзав? Навiщо рiзав?) Але протягом часу вiйни та пiсля її закiнчення захiднi українцi постiйно отримували й iншi обвинувачення. Вже не вiд полякiв, а вiд власних нiбито "спiввiтчизникiв". Мовляв, "галицаї" були зрадниками Радянської Батькiвщини, служили Гiтлеру... Мова звичайно йде про батальйон "Нахтiґаль", батальйон "Роланд", 14 дивiзiю СС "Галичина"...
Стоп!
Сучаснi лiтературнi джерела (i художнi, i iсторичнi) мiстять рiзнi думки з приводу того, чи вважати "зрадниками СРСР", наприклад, власiвцiв. Чи вважати ними "камiнцiв"? А прибалтiв та молдаванiв, котрих примусово перетворили на "громадян СРСР" у 1940 роцi?
Позицiя захiдних союзникiв СРСР була такою: "власiвцi", "камiнцi" (РВНА, росiйськi есесiвцi), прогiтлерiвськi формування народiв Кавказу, татар (кримських та казанських) тощо - це "зрадники", яких треба повертати (у тому числi - примусово) сталiнськiй державi. Адже оцi люди станом на 1 вересня 1939 року були громадянами СРСР.
Щодо естонцiв, латишiв, литовцiв, молдаван, захiдних бiлорусiв та захiдних українцiв, виникла юридична колiзiя. Радянське керiвництво наполягало на тому, що треба вважати їх радянськими громадянами, бо вони стали ними у 1939 роцi (захiднi бiлоруси, захiднi українцi), або у 1940 роцi (прибалти, молдавани). Англiйцi та американцi заперечували: мовляв, оцi "етнiчнi гурти" стали "радянськими" внаслiдок Пакту Молотова-Рiбентропа.
(Оця проблема не була проблемою правової та полiтичної теорiї. Це була сувора життєва практика. Адже "безумовних та безперечних громадян СРСР" захiднi союзники були зобов'язанi передавати Сталiну, не зважаючи на власнi бажання оцих людей. Мова йшла про вiйськовополонених РСЧА, "пересунутих" осiб, вiйськовослужбовцiв нiмецьких формувань, якi потрапили у полон на "захiдних" фронтах. Що очiкувало оцих людей у сталiнському СРСР? Здогадайтеся з трьох разiв... А "сумнiвних", "колiзiйних" (чи радянський, чи не радянський?) "захiдники" не передавали.)
З того часу усталилося: "нiмецькi службовцi" з Литви, Латвiї, Естонiї, захiднi бiлоруси та захiднi українцi з погляду СРСР - зрадники, а з погляду його захiдних союзникiв - не зрадники.
...Минули роки... Зараз з числа тих, про чию долю тодi сперечалися юристи СРСР, США та Англiї, майже нiкого вже немає у цьому свiтi.
Повмирали люди. Й не всi вони знали, що РАДЯНСЬКА ДЕРЖАВА НЕ МАЛА ПРАВА ОБВИНУВАЧУВАТИ ЇХ У ДЕРЖАВНIЙ ЗРАДI! Не американська, не англiйська, а саме радянська! Саме сталiнська.
Що таке "пакт Молотова - Рiбентропа" вiд 23 серпня 1939 року, знають усi. Саме пiсля укладення цього пакту вiдбулася спiльна вiйна Нiмеччини та СРСР проти Польщi. Та "взяття пiд захист СРСР населення Захiдної Бiлорусiї та Захiдної України".
А що таке "договiр Сiкорського-Майського" вiд 30 липня 1941 року?
Припускаю, що не кожна людина навiть згадає оцих людей. Нагадую: Iван Майський був тодi послом СРСР у Великiй Брiтанiї. А Сiкорський був мiнiстром закордонних справ емiгрантського уряду Польщi, який розмiщувався у Лондонi.
Укладений, певна рiч, пiд визначеним тиском i впливом В.Черчiля, оцей договiр, зокрема, встановлював: "Уряд СРСР визнає, що радянсько-нiмецькi договори 1939 року щодо територiальних змiн у Польщi втратили чиннiсть".
Ось яка фiшка!
Починаючи з 30 липня 1941 року нас, галичан не можна було вважати громадянами СРСР! Це пiдписав Майський - представник Сталiна й Молотова. А не будучи громадянином якоїсь держави, хiба можна зрадити її?
Та справа не тiльки у громадянствi наших пращурiв! "Радянсько-нiмецькi договори 1939 року щодо територiальних змн у Польщi втратили чиннiсть" - це означало, що Сталiн знову визнав Галичину й Волинь... польськими територiями.
У такому разi... що таке дивiзiя "Галичина"? Або батальйон "Нахтiґаль"? З погляду "договору Сiкорського - Майського" це створенi нiмцями з польських громадян формування для боротьби проти антинiмецьких елементiв на територiях захопленої нiмцями Польщi.
А створення нашими пращурами ОУН (УПА) та їхня подальша дiяльнiсть - це акт ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВIЙНИ. Але - не у СРСР! А у Польщi. Що ж поробиш? Громадяни Польщi бували рiзними. Були серед них "ясновельможнi ляхи" (орiєнтувалися на Англiю). Були "товажишi" (орiєнтувалися на СРСР). А ще були... та най будемо "галицаями", якщо комусь це до вподоби! (Iнколи орiєнтувалися на Нiмеччину, але переважно на самих себе).
Й чим дивiзiя "Галичина" гiрша за "Армiю Крайову" ("ляхи"), або "Гвардiю Людову" ("товажишi")? Чому пiдпорядковуватися радянським - можна, англiйцям - теж можна, а нiмцям - нi? (Якщо ми сприймаємо Галичину й Волинь як частину Польщi, ми повиннi визнавати спiвпрацю "частини польських громадян" з нiмцями... Чим хочете,але - не зрадою Радянського Союзу.)
А потiм у Польщi розпочалася справжня ГРОМАДЯНСЬКА ВIЙНА. "Вiйсько Польське" й колишня "Гвардiя Людова" - проти Армiї Крайової та Народових Сил Збройних.
Пощастило полякам. Сталiн пiсля закiнчення вiйни знову оголосив, що Захiдна Україна та Захiдна Бiлорусiя - це радянськi землi. Допомiг вусатий тарган ляхам!
Адже, якщо б вiн не зробив цього, галицькi сили теж узяли б участь у польськiй громадянськiй вiйнi. Але завдяки хитродупому грузину, вони продовжили громадянську вiйну вже у Радянському Союзi.
