Україна - не Європа?
Моя добра подруга-полька навчається в Ягелонському університеті Кракова на факультеті українознавства і просто обожнює нашу Неньку. Тому в свої вакації вона завжди мандрує Україною. І дуже часто в діалогах їй випадає доводити українцям, що тут все, як в людей, все добре.
- Чому у вас всі так жаліються? – не розуміє, - Дивно, не українці мене переконують в тому, що Україна – це класно, а я їх, - сміється.
Ще більше її дивує, коли українці вживають словосполучення на кшталт: "А от там у Європі!..", чи "А от Європа…".
- А ви що Азія? – якось запитує в мене. – Ви ж теж Європа! Чому ви так говорите? - Чомусь Європою більшість українців вважають все, що західніше наших кордонів, - відповідаю скорше для себе, ніж для неї. – Європа для нас – це ЄС, - додаю.
- Нічого, ось у листопаді нарешті підпишуть угоду. А згодом будете і ви в ЄС, - запевняє полька.
На факультеті в неї є один професор. Етнічний лемко. Колись він думав, що не доживе до Незалежності. І в 91-шому він три години проплакав від щастя. Пізніше "за Україну" він плакав кожен раз, коли ставилось питання про асоціацію з ЄС. Теж не вірив, що дожив до цього. Потім плакав, бо її не підписали.
- Знов пан професор буде плакати, - говорить подруга.
- Сподіваюсь і Путін теж, - посміхаюсь я.
