И сиг, и миг, и очи черные...
Бувають дні, коли нестерпно хочеться їсти. "Жора прийшла", кажу тоді. От і вчора, "жора прийшла" вже з одинадцятої години. Не могла дочекатися, коли ж той обід, щоб вийти десь перекусити, і на тобі, дзвонить чоловік, каже, що стоїть в заторі на Караваєвих , і що ось-ось має прийти замовник , то треба його чимось "занять".
– Я из старинного дворянского рода,–каже маленький чоловічок років шістдесяти п'яти,– Моя бабушка училась в Киевском институте благородных девиц.
Схоже, "занимать" замовника не треба, він і сам кого хоч "займе". Набираюся терпіння , щоб разом із "жорою" слухати цей нудний, як я про себе називаю, "маразм".
Розраховую на тривалий монолог, але помиляюсь.
– Как сейчас называется Институт благородных девиц? – втягує в діалог і мене .
Кажу , що Жовтневий палац.
– Наша семья из староверов, мы не христиане, – говорить чоловічок.
Отут уже я проявляю вищий пілотаж невігластва і кажу , що старовіри теж християни, тільки хрест кладуть двома пальцями. Дивиться на мене поблажливо, як на маленьку дитину , і пояснює, що то – старообрядці. (Господи, як же соромно!).
– Мы, славяне, утратили древние знания. Вот слово "сигануть" произошло от "сиг". "Сиг" и "миг" – единицы времени у славян-арийцев. Один сиг равен1/300 млрд. доли секунды или 30-ти колебаниям электромагнитной волны атома цезия, взятого за основу для современных атомных часов. Такие малые величины нужны были нашим предкам для измерения сверхбыстрых процессов.
В якийсь момент в мене було бажання ввімкнути диктофон, що ми іноді використовуємо на своїх нарадах. Боялася пропустити бодай щось.
Говорив і відверту єресь.
– Какой романс исполняется во всем мире чаще всего?
Кажу, "Очи черные" Євгена Гребінки.
– А знаете ли вы, что все произведения Шевченко редактировал Гребинка? Нет? Моя бабушка называла Шевченко пьянычкой и поэтом не считала. А язык украинский называла "кулишовкой" . А Гребинка не просто редактировал, а сочинял заново стихи .
Моя "жора" вже не знаходила собі місця, коли, нарешті, приїхав чоловік.
