Товариш Вілліан

Мене тішить любов донецьких до старих комуністичних назв. Якщо назва шахти – то обов'язково імені Карла Маркса чи Станіслава Косіора. Або який-небудь "Червоний партизан". Якщо назва футбольного клубу – то "Стахановець" чи "Іллічівець". До речі, "Шахтар" теж колись звався "Стахановцем". Якби в цих людей були принципи, я би назвав це явище пуританством. Але в ХХІ столітті це більше схоже на ідіотизм.

Боялися, що Ахметов не знайде грошей

Між тим у середині січня на Донбасі сталося кілька цікавих подій. Спочатку адміністрацію шахти "Червоний партизан" захопили гірники-страйкарі. Вони боялися, що власник підприємства Рінат Ахметов не знайде грошей на подальшу розробку копальні й звільнить їх з роботи. Наступного дня на збір футбольного клубу "Шахтар" не прибув зірковий бразилець Вілліан. Він тисне на керівництво, бо хоче грати не на Донбасі, а в Європі. На ранок наступного дня стало відомо, що Ахметов гроші знайшов. 22 мільйони доларів пішли, однак, не на шахту, а на іншого зіркового бразильця – Тайсона. Він покликаний замінити бунтаря. Минув іще день, і Вілліан припинив страйк.

Злі язики кажуть, нібито бразильські футболісти зовсім не цікавляться українською історією й традиціями. Їм головне – гроші. Однак я не вірю, що всі ці комуністичні назви для Вілліана – китайська грамота. Цей товариш добре зрозумів натяк господаря: якщо ти сьогодні відмовляєшся грати за "Стахановець" (чи то пак "Шахтар"), то не зогледишся, як можеш опинитися в "Іллічівці". А звідти – пряма дорога в "Червоний партизан".