— Такий кошмар наснився, — за кілька років до смерті мати прокинулася серед ночі. — Боже, який жах!
Я зіскочив із ліжка.
— Що ж тобі приснилося?
— Нібито я в школі здаю екзамен з алгебри. І нічогісінько не знаю.
Наша родина завжди мала складні стосунки з точними науками. Якось учитель фізики, який взявся готувати матір до вступу у Львівський університет, заявив, що в неї в голові — Торічелієва пустота.
Я пішов іще далі. У щоденнику за дев'ятий клас мав 52 двійки з алгебри та геометрії. І не сказати, що не старався. Коли зрозумів, що математика — не моє, сумлінно списував домашні завдання. Першим підбігав до Андрія Граділенка й не минав ані титли, ніже тії коми.
Меланія Іванівна розкусила мене швидко. Якогось ранку прийшов до школи за півгодини до уроків. Учителька зустріла на порозі:
— Юрко, показуй домашнє завдання.
І тут же, на порозі вліпила дві двійки — за алгебру й геометрію. Уроки ще не почалися, а в моєму щоденнику вже були оцінки.
Зараз моя молодша донька ходить до дев'ятого класу. Цього року нарешті підтягнулася з математики.
— Розумію, що таланту до алгебри в мене немає, — говорить. — Тому використовую всі наявні резерви. На день самоврядування пішла з подругою провести урок математики в сьомому класі. За це вчителька ставить 11 балів. Готувалася на совість. Але не пощастило. Тільки-но ми з Машею стали викладати малоліткам новий матеріал, як із нами почав сперечатися учень. Він, виявляється, прочитав усі підручники аж до одинадцятого класу. Що така дитина робить у гуманітарній школі — невідомо. Відразу вивів нас на слизьке. Це помітила вчителька. Каже:
— Бачу, дівчата, ви втомилися. Можете повертатися у свій клас.
Після паузи Світлана додає:
— Такої ганьби ні в тебе, ні в бабусі не було.
Я погоджуюся. Мою дитину вигнали з її ж уроку.
3 
1
Коментарі
1