субота, 06 лютого 2016 09:05
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Роззява

У середу йду в магазин. У ньому влаштували розпродаж. Котячий корм угорського виробництва продають по 29 гривень, такий самий російського – по 24. Очевидно, допродують рештки. Україна вводить ембарго на російську продукцію. Маю двох котів, а вони – гарний апетит. Однак без найменшого сумніву купую дорожчий.

Колись читав у Солженіцина, як 12 в'язнів надумали втекти з табору ГУЛАГу в Казахстані. З бараку вирили підкоп. В останній момент взяли в компанію ще двох – Георгія Тенно й Миколу Жданка. Перша четвірка вилізла вдало. Настала черга Миколи. В ­тунелі він почув кроки й зацікавився: а хто це там ходить угорі? Висунув голову в дірку для доступу повітря. Ходив помічник начальника караулу. Постріл, крики, ґвалт і шум. 12 людей, які виконали титанічний труд, кожен з яких мав свої плани на втечу, поплатилися через одного роззяву.

Взимку 2009-го Росія перекрила Україні газ. Карала за те, що хохли не хотіли платити за нього космічну суму. Ми були готові до такого. У газових сховищах було достатньо запасів. У люті холоди його подавали за реверсним маршрутом. Натомість Росія щодня втрачала гроші й репутацію – замерзала Західна Європа.

Ще пару днів терпіння – і Путін здався б. Однак тодішній прем'єр Юлія Тимошенко погодилася платити за газ 485 доларів. Країна досі відпльовує з кров'ю амбіції однієї людини.

Імперія марно сподівається на мої 24 ­гривні. І навіть на 1 копійку – також.

Зараз ви читаєте новину «Роззява». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі