Реформа прокуратури

Друг Віталій дзвонить із Кам'янки на Черкащині. Дає номер телефону знайомого:

– Жирна тема, не пожалкуєш, – каже.

За кілька хвилин телефоную.

– Це була найновіша модель знаменитої пилки "Штиль", – голос Василя Васильовича дрижить. – Заплатив за неї 17 тисяч гривень. Брав у кредит. 6 тисяч досі винен.

Василь Васильович організував притулок для наркозалежних у селі. Щоб могли заробити на прожиття, купив бензопилу. Але невдовзі один із них украв інструмент. Поїхав до райцентру і став продавати біля магазину.

– Виніс непомітно. Просив за неї тисячу гривень. Підійшов якийсь чоловік, зацікавився, – розповідає Василь Васильович. – Дав гроші й забрав пилку.

За кілька днів злодія замучила совість. Він узяв тисячу гривень і пішов до покупця:

– Віддайте, будь ласка, то – не моє. Я у хлопців украв.

Виявилося, що покупець працює у прокуратурі. Заявив, що пішов на базар і продав пилку незнайомцеві за 2 тисячі гривень.

Наркоман подався до Василя Василь­овича.

– Від здивування я втратив дар мови, – каже чоловік. – Не думав, що прокурори скуповують за безцінь крадене. Написав заяву в міліцію, але хочу, щоб підключилася преса.

Телефоную у прокуратуру області. ­Обіцяють попрацювати з цією справою. Під вечір дзвонить Віталій.

– Василь Васильович просив нічого не писати. Після виклику в область той прокурор одразу став зговірливим. Погодився виплатити всі 17 тисяч за крадену пилку. Зараз у районних прокуратурах скорочення, кожен боїться втратити місце.

Товариш каже, що у притулку зраділи новій пилці.

– Хлопці обіцяють працювати на совість. Раді, що доклалися до реформи прокуратури.

×