Схоже, Путін ніколи не читав російських класиків. Ось уривок із "Блокади" Олександра Чаковського.
"Вы никогда не видели, как бурят землю? – поранений німецький танкіст пояснює сусіду по лікарняному ліжку останні невдачі на фронті. – Сначала идет легко, потом труднее и труднее. Затем ломается первый бур. За ним второй, третий. Все начинает крошиться и в конце концов наступает предел. Сначала эта земля казалась нам слишком легкой. Но это был поверхностный слой. Что дальше? Дальше – гранит".
Останні вісті з фронту неможливо читати. Одні оточені частини здалися, інші – приречені на знищення. Страшна реальність паралізує волю, сіє паніку. Треба визнати, що перемагати озброєну до зубів російську армію нам поки що не під силу.
Звільнені зі сталінських концтаборів в'язні легше пристосовувалися до життя, ніж ті, хто ніколи в неволі не був, якось читав у Солженіцина. Колишні арештанти знали: "Було й гірше".
Крим ми ганебно здали без жодного пострілу. На Донбасі маємо не тільки ганьбу оточень, а й жорстокі кровопролитні бої та перші, нехай маленькі, перемоги. Зараз болить, але в Криму було гірше.
Захопити Донбас проплаченими мітингами і штурмами адміністрацій ворогу не вдалося. Так зламався перший бур. Потім ми довго відходили від збройного захоплення Слов'янська і Краматорська. Здолали й це. Несподіванкою став перший обстріл "Градом". Звикли. Тепер російські танкові колони з-за кордону вдарили нам у тил.
Неготова людина завжди слабша за нападника. Росіяни сильні несподіваним бандитським наскоком. Нині ми готові до всього. В рукаві Путіна мало козирів, якими він міг би нас здивувати. Рано чи пізно ворога зупинимо. Перший м'який шар української землі закінчився. Далі буде важче. А ще далі – граніт.
3 
1
Коментарі
2