Материн сусід Володя — майстер на всі руки. Він ремонтує автомобілі. Зранку до вечора в нього черга з машин. Щоб веселіше працювалося, Володя включає музику. Лунає пісня:
Міцні засмальцьовані руки,
Як глобус, блищить голова,
Давно не гуляла сокира
По вулицях міста Москва.
Шум заважає писати і я заходжу до хати. Звідти бачу, як сусідський кіт Дизель крадеться в нашу веранду. Він ще молодий. На відміну від нашого, за кицьками не волочиться.
У веранді лежить мій Ліонель. Його не було три дні, а сьогодні він прийшов. Тепер наївся і спить на дивані. Сусідський його не бачить. Йде просто до миски. Зненацька наш стрибає Дизелю на спину. Тварини вилітають надвір і сплітаються в клубок. Вереск, клоччя шерсті, несамовите гарчання — я не можу відірватися від видовища.
Згадую, як Шолохов описував півнячі бої: "Дід Щукар дивиться, забувши про все на світі. На кінчику його носа, ледь тримаючись, дрижить смаркля, але він не помічає".
Автоматично лапаю кінчик свого носа. Слава Богу, все гаразд.
Тим часом клубок котиться вгору, вниз, зупиняється й знову котиться. Завмирають. З лівого вуха Дизеля стікає цівка крові. У Ліонеля звисає обідраний пучок шерсті.
Сусідський кіт поглядає в бік господаря. Той колупається в капоті й нічого не помічає. Дизель радий би втекти, але вже не може. Наш знову починає його товкти.
У кульмінаційний момент у дверях з'являється мати з віником. Вона лупить по клубкові, не розбираючи — де свій, де чужий. Після третього удару коти кидаються врізнобіч. Наш біжить у веранду, Дизель — перестрибує через паркан.
Пісня закінчується. Я не погоджуюся з її змістом. Махати сокирою в Москві не варто. Щоб збити з Росії пиху, достатньо вперіщити кілька разів віником по старій, лисій, паскудній голові огидного московського фюрера.
3 
1
Коментарі
1