субота, 17 серпня 2013 09:00
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Останній аргумент

Інтернет кишить страшилками: "Президент Путін використає свій вплив на Анґелу Меркель? Вона заблокувала підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною". Через деякий час знову: "Президент Росії віддасть американцям Сноудена в обмін на здачу України".

У цих повідомленнях Путін виступає якимсь монстром та уособ­ленням всесвітнього зла.

Між тим класики літератури кажуть: суцільного зла немає. ­Просто до кожної людини треба підібрати ключик. О'Генрі розповів про випадок з американським фермером. Зовні сільський простак виявився місцевим ерудитом і не піддавався на злодійські хитрощі двох аферистів. Так тривало півдня, доки один із них не запропонував йому пограти в наперстки. ­Фермер програв 800 доларів.

Перерили всі торби

Я маю подібний приклад. Років 20 тому міліціонери затримали нас із кумом на залізничному вокзалі Ростова. Ми везли в Росію продавати масло. ­Квадратні коробки насторожили служителів порядку, і вони потягли нас у відділок. Перерили всі торби. При цьому вимагали всіляких дозволів і довідок. Подумки я вже розпрощався з маслом і 20 доларами, що мав у кишені. Але коли настала вирішальна хвилина, ми почули: "Гаразд, хлопці, посадимо вас на будь-який поїзд, але дайте пляшку горілки й копчену рибину он із тієї торби".

Ми не вірили своїм вухам. ­Всього лиш пляшка горілки й рибина? Та забирайте, ради Бога. Ключик до знаменитої російської душі виявився до банального простий.

Якщо Україна таки не підпише Угоду про асоціацію – не вірте владним солов'ям. Просто ніхто з них не додумався запропонувати Путіну пляшку горілки й рибину.

Зараз ви читаєте новину «Останній аргумент». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі