Путін заявив, що настав час відновити стосунки з Україною в повному обсязі. Торік він говорив інакше. Спочатку просив дозволу на використання російських військ в Україні. Згодом загарбав Крим. Південь і схід України оголосив Новоросією.
Ворог збільшував тиск на Україну. За Кримом почався Донбас. На зміну бандитам прийшли регулярні російські війська. Ми не мали й хвилини передишки. Але першим почав видихатися агресор. Часом ніхто не бачить цих ознак, але Бог їх бачить.
Понад 20 років тому в Лізі чемпіонів "Динамо" після першого тайму безнадійно програвало московському "Спартаку" в Києві 0:2. Росіяни контролювали гру й ніщо не віщувало для них біди. Однак віра надихала українських уболівальників. Суперник ще сильний, він ще не знає, що його час минає, але ти це знаєш. І лупаєш ту скалу – із силою відчайдуха.
"Спартак" посипався в другому таймі. Один з ударів похитнув суперника. Ще один – і він опустив руки. Третій звалив його на землю. Кияни виграли 3:2.
У Джека Лондона є сакраментальна фраза. Худий і голодний мексиканець Рівера погоджується на боксерський бій із чемпіоном Денні Вордом. Рівера хоче заробити гроші на зброю для революціонерів із хунти. Напередодні сторони починають ділити проценти від майбутнього гонорару. Чемпіон пропонує мексиканцю 20 відсотків виручки.
– Ти отримаєш від 1000 до 1600 доларів, – каже Ворд.
Мексиканець робить паузу, а потім відповідає:
– Ні. Переможець отримає все.
Для перемоги знадобилися надзвичайні зусилля – Денні впав аж у 17-му раунді.
Путін натякає, що замість міфічної Новоросії він готовий задовольнитися куцим шматком східного Донбасу. Мовляв, погоджуйтеся, бо битиму знову. Насправді він боїться останніх раундів. Бо знає напевне, що "хунта" отримає все.
3 
1
Коментарі
1