Вінтер розумівся в електриці й футболі. Комендантом Тального фюрер призначив його восени 1941-го. У місті була електростанція, що працювала з перебоями. Світло зникало частіше, аніж з'являлося. За радянської влади працівники знаходили цьому пояснення. Коли світло зникло в день інавгурації коменданта, ніхто уваги не звернув.
Вінтер поїхав до електриків. Вислухав їхні пояснення. Вишикував у шеренгу. Підійшов до кожного й зацідив кулаком у пику. Розвернувся й пішов до автомобіля. Потім, ніби згадавши, повернувся:
— Якщо світла не буде за дві години, — розстріляю.
Струм з'явився значно раніше й не зникав до останніх днів окупації. Поверненню Червоної армії найбільше раділи місцеві електрики.
Відтоді перебої зі світлом тривали впродовж десятиліть. Коли знову гаснули лампочки, моя баба тихо зітхала й казала:
— Нема на них Вінтера.
1982 року я чекав на свій перший чемпіонат світу з футболу. Рахував дні. За кілька годин до матчу СРСР — Бразилія пішов дощ. Згаснуло світло. Я не міг повірити, що пропущу гру через таку дурницю. Монтери змилувалися за кілька хвилин до початку трансляції.
А справжнє горе трапилося 1990-го. На останньому курсі інституту я навмисне приїхав у Тальне, аби ніхто не заважав подивитися гру першості світу СРСР — Румунія. Гроза розпочалася зі свистком арбітра. Світло вимкнули миттєво. Я дзвонив у РЕМ, лютував і не знаходив собі місця.
Напругу повернули в другому таймі. Ми поступалися 0:2. Раптом за вікном почувся тріск. Від блискавки зайнялася спортивна школа. Шифер горів і тріщав, ніби хтось строчив із кулемета.
"Боже, через цю пожежу зараз знову вимкнуть світло!" — подумалося.
Електрики не дали підстав сумніватися. Матчу я так і не побачив.
А чемпіонами світу того року стали німці. Досі здається, що в складі тієї команди грали онуки коменданта Вінтера.
1 
1
Коментарі
3