Мишко втомився

Коли настає безгрошів'я, я телефоную Мишкові. Це мій колишній однокурсник. Працює в ломбарді.

Він завжди щодо грошей безвідмовний. Але цього разу зітхає.

— Юро, нема. Вчора влетів на 2 тисячі. Працював добу, втомився. Якийсь дядько приніс здавати IPhone-X. Я здуру дав йому на 2 тисячі більше.

Бідкається, що таке з ним не вперше. Кілька років тому також попав у халепу.

— І тоді передав 2 тисячі купюрами по 200 гривень, — згадує. — І теж було під кінець зміни. Коли цілий день рахуєш гроші, мимоволі помилишся.

Втішаю Мишка. Розповідаю історію про свого тальнівського друга Петра. Той працював у магазині на заправці. За півроку розрахувався, бо постійно давав решти більше, ніж треба.

— А взагалі, я горджуся, що в мене такі друзі: не крадуть, а своє віддають.

Мишко посміхається.

Каже, ломбард обвішаний відеокамерами. Власники з Ізраїлю слідкують, щоби їх не надурили. Установа працює цілодобово.

— Я передивився запис, — Мишко виливає тугу. — Видно, як цей чоловік швидко ховає гроші й іде геть. Зрозумів, що йому дали зайве. Однак промовчав. Тепер господарі вирахують із моєї зарплати.

Прошу показати запис. Наступного дня передивляємося його на Михайловій квартирі. Він якраз відіспався після добової зміни.

На відео впізнаю свого колишнього друга із "Фейсбуку". До того ніяк не міг згадати, за що я видалив його з друзів. Аж тут осяйнуло. В кожному дописі він скаржився, що стомився від війни. Байдуже, що пороху й не нюхав.