Олег Блохін завершує з футболом. Після року роботи тренером у рідному "Динамо" ненависть київських уболівальників до нього більша, ніж до Мірчі Луческу.
Команда розвалюється на очах. Геніальний футболіст виявився заручником своїх амбіцій.
Вони завжди були дороговказом Блохіна. Він ніколи не сумнівався, що є найкращим футболістом київського "Динамо" та збірної Радянського Союзу. І був недалекий від істини. Впродовж кар'єри Блохіна в СРСР час від часу з'являлися гравці, які здавалися талановитішими. Але за кілька років вони згасали, а №11 киян залишався на високому рівні. Його рятували амбіції. Блохін-гравець не знав психологічних спадів, тривалих періодів невдач, що властиві нападаючим.
Фатальна помилка Олега Володимировича – стати тренером.
Жодна сила вже не вирівняє літак
Те, що рятувало раніше, зараз його згубило. Тренер – антипод гравця. Це професія самокритична. Щоб прогресувати, треба постійно порпатися в собі, вишукуючи помилки. А великі гравці з великими амбіціями помилок не визнають.
Останнє рішення Блохіна – звільнення Михайличенка, Баля й Роменського – із цієї серії. Воно ганебне, з погляду людської порядності. Але цілком логічне для колись видатного футболіста. Винуваті всі, крім мене, великого. Алкоголік після чергового п'яного дебошу виправдовується просто: "Це не я дебоширив, це – горілка". Можливо, Блохін колись скаже: "Друзі, це не я вас звільнив, це мої амбіції".
Його тренерська кар'єра перейшла у фазу стрімкого піке. І хоч би що робив пілот, жодна сила вже не вирівняє літак. Катастрофа неминуча. І це, мабуть, добре. Приємно бачити, як доля дає людині останній шанс урятуватися від власних амбіцій.
3 
1
Коментарі
17