Із Романом ідемо вузькою стежкою попід зарості бур'яну. Манівцями добираємося до офіса в Києві. Він попереду, активно жестикулює.
Раптом скрикує і хапається за руку.
— Клята бджола, — трясе рукою. Показує місце укусу.
— Зараз почне пухнути, — коментую. — Ти алергії не маєш?
Роман заперечує. Знаходить копійку і прикладає до рани.
— Якби вкусила мене, була б температура і набряк, — кажу. — Відлежувався би щонайменше два дні.
Розповідаю, як колись у Польщі косив траву і зачепив камінь. Нагнувся, щоб відкинути, коли вкусила оса. Так отримав у ксьондза Болеслава два вихідні.
Ще одну історію не розповідаю, щоб не злякати Романа. У селі, де живе мій тесть, чоловік скиртував солому. На нього напали оси. Одна вкусила в ногу, друга — в губу. Він знепритомнів. Забрали до лікарні. Коли набряки зійшли, покусаний попросився додому. Родичі написали розписку, що претензій до лікарів не мають.
Удома чоловік піднявся серед ночі. Викурив цигарку, ліг, захрипів і помер. Виявилося, мав внутрішні набряки. Треба було ще два дні лежати під крапельницями.
Після обіду ми йдемо до метро іншою дорогою. На Театральній прощаємося. Роману їхати до Гайсина, а мені — в Черкаси.
Коли сиджу в автобусі, телефонує дружина.
— Ми із Світланою їдемо на Тальне. Борщ і перець у холодильнику. Компот на плиті, щойно зварила.
Додому їду довго — ремонтують дорогу. Для руху відведена одна смуга. В автобусі неймовірна спека.
Коли нарешті заходжу до квартири, біжу до плити. Починаю хлебтати просто з каструлі. Губою відчуваю лоскіт. Ставлю посудину й бачу бджолу, що бовтається. Завмираю. Коли переляк минає, ловлю її ложкою. Кладу на підвіконня і зачиняюся наглухо.
Заспокоюю себе тим, що до Гайсина ця бджола точно не долетить.
1 
1
Коментарі