"Є чотири сценарії ядерних ударів Росії по Україні" - оглядач Ерік Шлоссер

Думки в американському виданні The Atlantic автора книжки "Командування та управління: ядерна зброя, аварія в Дамаску, ілюзія безпеки та нація фаст-фуду" Еріка Шлоссера

У віданні 12-го головного управління міноборони Росії понад десяток центральних сховищ ядерної зброї. Відомі як об'єкти "С" і розкидані по території РФ, вони містять тисячі ядерних боєголовок та водневих бомб різної потужності. Протягом останніх трьох місяців президент Володимир Путін та інші російські офіційні особи зловісно загрожували застосувати ядерну зброю у війні проти України.

За словами директора Проєкту ядерних сил Росії та колишнього наукового співробітника Московського фізико-технічного інституту, що нині базується в Женеві, Павла Подвига, балістичні ракети великої дальності, розгорнуті на суші та на підводних човнах, є єдиною ядерною зброєю Росії, доступною для негайного застосування. Якщо Путін вирішить атакувати Україну за допомогою "тактичної" ядерної зброї малої дальності, її доведеться взяти з об'єкта "С", такого як "Білгород-22", за 40 км від українського кордону, і доставити на військові бази. Потрібен час, щоб зброю привести в боєготовність, щоб боєголовки зістикувати з крилатими або балістичними ракетами, щоб бомби завантажити в літаки. США, найімовірніше, спостерігатимуть за переміщенням цієї зброї у режимі реального часу за допомогою супутникового спостереження, камер, місцевих агентів.

Президент Джо Байден ясно дав зрозуміти, що будь-яке застосування ядерної зброї в Україні буде "цілком неприйнятним" і "спричинить тяжкі наслідки". Але його адміністрація публічно не давала ясного визначення, якими будуть ці наслідки. Ця двозначність - правильна політика. Але також мають бути обговорення і дебати за межами адміністрації, що справді поставлено на карту.

Протягом останнього місяця я розмовляв з багатьма експертами з національної безпеки та колишніми урядовцями про ймовірність застосування РФ ядерної зброї проти України, можливі цілі та належну відповідь США. Хоча вони розходилися в думках з деяких питань, я знову і знову чув те саме - ризик ядерної війни сьогодні більший, ніж будь-коли з часів кубинської ракетної кризи. А рішення, які б довелося приймати після ядерного удару Росії по Україні, безпрецедентні.

1945 року, коли США зруйнували два японські міста атомними бомбами, вони були єдиною у світі ядерною державою. Дев'ять країн нині мають ядерну зброю. Інші можуть незабаром отримати її, і ймовірність того, що щось піде не так, значно зросла.

Можливі кілька сценаріїв того, як Росія може незабаром застосувати ядерну зброю. Перший: вибух над Чорним морем, що не спричинить жертв, але покаже рішучість РФ перейти ядерний поріг і сигналізує, що може статися найгірше. Другий: удар по українському керівництву, щоб вбити президента Володимира Зеленського та його радників у їхніх підземних бункерах. Третій: ядерний удар по українському військовому об'єкту, можливо авіабазі або складу постачання, без завдання великої шкоди цивільному населенню. Четвертий: руйнація українського міста, що спричинить масові жертви серед цивільного населення і спровокує швидку капітуляцію. Ті ж цілі, що мотивували США на ядерні удари по Хіросімі та Нагасакі.

Будь-яка відповідь адміністрації Байдена ґрунтуватиметься не лише на тому, як Росія застосує ядерну зброю проти України, а й, що важливіше, на тому, як американська відповідь може вплинути на поведінку Росії у майбутньому. Чи буде це спонукати Путіна відступити чи подвоїти зусилля?

Дебати часів холодної війни щодо ядерної стратегії були зосереджені на способах передбачати і керувати ескалацією війни. На початку 1960-х стратег Rand Corporation та Хадсонівського інституту Герман Кан вигадав метафору проблеми: "сходи ескалації". У версії сходів Кана було 44 сходинки. Внизу – відсутність воєнних дій. Нагорі – взаємне ядерне знищення. Президент може перейти від кроку №26 "Демонстративний напад на внутрішню зону" до кроку №39 "Війна проти міста ворога".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Шанси порозумітися з Росією - нульові" – посол США при ОБСЄ Майкл Карпентер

"Вихор ескалації" - пізніша і складніша візуалізація потенційної війни між ядерними країнами. Її розробив Крістофер Йео, який із 2010 до 2015 роки обіймав посаду головного наукового співробітника Глобального ударного командування ВПС США. Крім вертикальних аспектів сходів ескалації, вихор включає горизонтальний рух між різними областями сучасної війни – космосом, кібернетичним, звичайними і ядерними озброєннями. Вихор виглядає як торнадо.

У жовтні 1962 року Сем Нанн був 24-річним випускником юридичного факультету Університету Еморі, який щойно отримав допуск до секретних матеріалів і влаштувався на роботу в комітет Палати представників Конгресу США у справах збройних сил. Коли його колега відмовився від закордонної поїздки базами НАТО, Нанн зайняв його місце, вперше покинув Штати, і опинився на авіабазі Рамштайн у Німеччині в розпал кубинської ракетної кризи. Він пам'ятає, як бачив винищувачі НАТО на злітно-посадкових смугах, кожен заряджений однією водневою бомбою, готові летіти в сторону СРСР. Пілоти вдень і вночі сиділи в кріслах поряд із літаками, намагаючись трохи поспати, чекаючи наказу про зліт. Палива в них вистачало тільки на політ в одну сторону, і вони планували якось врятуватися, скинувши бомби. Командувач ВПС США у Європі сказав Нанну, що якщо почнеться війна, його пілоти мають підняти літаки у повітря протягом кількох хвилин. Авіабаза Рамштайн стала б однією з перших цілей для радянської ядерної атаки. Командир завжди носив рацію, щоб віддати наказ про зліт.

Карибська криза справила на Нанна сильне враження. Протягом 24 років як сенатор США він працював над зниженням ризику ядерної війни та ядерного тероризму. Як голова сенатського комітету збройних сил виступав за тісне співробітництво з Москвою з ядерних питань. Вся ця робота зараз ризикує бути зведена нанівець через вторгнення Росії в Україну і різку ядерну риторику, яка його супроводжує.

Перед нападом РФ на Україну п'ять країн, яким за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї дозволено мати ядерну зброю, США, Велика Британія, Росія, Китай та Франція, досягли угоди, що використання такої зброї може бути виправдане лише як суто оборонний крок у відповідь на ядерну зброю чи масштабний напад із застосуванням звичайних озброєнь. У січні 2022 року ці п'ять країн опублікували спільну заяву, що "ядерна війна ніколи не має вестись і ніколи не може бути виграна". Через місяць Росія порушила норми, що існували в рамках Договору понад півстоліття. Вона вторглася в країну, яка відмовилася від ядерної зброї, загрожувала ядерним ударом будь-кому, хто спробує допомогти цій країні, і вчинила акти ядерного тероризму, обстрілявши реактори АЕС в Чорнобилі та Запоріжжі.

Нанн підтримує стратегію адміністрації Байдена стосовно "навмисної двозначності" щодо того, як вона відреагує на застосування Росією ядерної зброї. Але сподівається, що таємно проводиться якась форма закулісної дипломатії, коли така постать, як колишній директор ЦРУ Роберт Гейтс, прямо каже росіянам, наскільки жорстко США можуть помститися, якщо ті переступлять ядерний поріг.

Під час кубинської ракетної кризи президент США Джон Кеннеді та глава СРСР Микита Хрущов обидва хотіли уникнути повномасштабної ядерної війни. І все-таки мало не потрапили в неї через непорозуміння та помилки. Закулісна дипломатія відіграла вирішальну роль у безпечному завершенні цієї кризи.

Нанн описує порушення Росією давніх норм як "ядерну дурість Путіна" і наголошує, що "для запобігання ядерній катастрофі потрібні три фундаментальні речі: раціональні лідери, точна інформація та відсутність серйозних помилок. І всі три зараз у тій чи іншій мірі порушені".

Якщо Росія застосує ядерну зброю в Україні, Нанн вважає, що ядерна відповідь США має бути останнім засобом. Натомість виступає за якусь горизонтальну ескалацію, роблячи все можливе, щоб уникнути обміну ядерними ударами між Росією і Штатами. Наприклад, якщо Росія вдарить по Україні ядерною крилатою ракетою, запущеною з корабля, Нанн виступає за те, щоб корабель був негайно потоплений. Кількість українських жертв має визначати жорсткість американської відповіді. Будь-яка ескалація повинна проводитися виключно з використанням звичайних озброєнь. В знак помсти російський Чорноморський флот можна потопити, а над Україною можна запровадити безпольотну зону, навіть якщо це означатиме знищення підрозділів ППО на території Росії.

З початку вторгнення ядерні загрози Росії були спрямовані на те, щоб завадити США та їхнім союзникам по НАТО постачати Україні військову допомогу. Загрози підкріплені силами Росії. Торік під час навчань за участі майже 200 тис. військових російська армія відпрацьовувала завдання ядерного удару по силах НАТО в Польщі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилає Україні достатньо зброї, щоб вижила, але замало для перемоги" – американська експертка Мелінда Гарінґ

Влітку 2016 року члени команди національної безпеки президента Барака Обами таємно влаштували військову гру, в якій Росія вторгається в країну НАТО в Балтиці, а потім використовує тактичну ядерну зброю малої потужності проти сил НАТО, щоб покласти край конфлікту на вигідних для себе умовах. Дві групи офіційних осіб Обами дійшли абсолютно різних висновків про те, що мають робити США.

Комітет керівників Ради національної безпеки вирішив, що Штати не мають вибору, лише завдати удару у відповідь ядерною зброєю. Комітет стверджував, що будь-яка інша відповідь покаже відсутність рішучості, підірве довіру до Америки та послабить НАТО. Однак вибір відповідної ядерної цілі виявився важким. Завдання удару по російських силах вторгнення призведе до загибелі невинних цивільних у країнах НАТО. Нанесення ударів по цілях у Росії може призвести до ескалації конфлікту до тотальної ядерної війни.

Насамкінець, заступники співробітників КНБ грали в ту ж військову гру і дали іншу відповідь. Колін Каль, який тоді був радником віце-президента Байдена, стверджував, що ядерна зброя у відповідь була б величезною помилкою. Каль вважав, що було б набагато ефективніше відповісти нападом із застосуванням звичайних озброєнь та налаштувати світову громадську думку проти Росії за порушення ядерного табу. Каль зараз є заступником міністра оборони з політичних питань.

2019 року Агентство зі зменшення загроз оборони DTRA провело військові навчання про те, як США мають реагувати, якщо Росія вторгнеться в Україну, а потім застосує там ядерну зброю. Хоча результати військових ігор засекречені, один із учасників сказав мені: "Гарних результатів не було". Сценарії застосування ядерної зброї були напрочуд схожі на ті, що розглядаються нині. Коли справа доходить до ядерної війни, за словами учасника, актуальна відповідь: "Єдиний виграшний хід – не грати".

Жоден із опитаних мною експертів із національної безпеки не вважав, що США слід застосувати ядерну зброю у відповідь на російську ядерну атаку проти України. Роуз Геттемюллер, яка була заступником генсека НАТО, вважає, що будь-який ядерний напад на Україну спричинить глобальне засудження. Вона вважає, що Китай, незважаючи на мовчазну підтримку вторгнення в Україну, буде рішуче проти використання Путіним ядерної зброї та підтримає санкції проти РФ у Раді безпеки ООН.

Якщо США виявлять, що тактичну зброю вивозять із російських складів, вважає Геттемюллер, адміністрація Байдена має направити в Москву жорстке попередження по закулісних каналах, а потім оприлюднити переміщення цієї зброї.

За минулі роки Геттемюллер познайомилася з багатьма вищими командирами, що курирують ядерний арсенал Росії, і пройнялася великою повагою до їхнього професіоналізму. Вона каже, що вони можуть чинити опір наказу застосувати ядерну зброю проти України. І якщо підкоряться наказу, її найкращим варіантом буде "потужна дипломатична відповідь" на ядерний удар, а не ядерна чи звичайна військова відповідь у поєднанні з якоюсь формою гібридної війни.

Співдиректор Центру міжнародної безпеки та співробітництва Стенфордського університету Скотт Саган вважає, що ризик застосування Росією ядерної зброї за останній місяць знизився. Путін навряд чи забруднить територію, яку сподівається захопити, радіоактивними опадами. За словами Сагана, попереджувальний постріл, такий як вибух ядерної зброї над Чорним морем, навряд чи принесе користь. Це означатиме нерішучість.

Саган визнає, що якби Росія програла великі битви на Донбасі або якби український контрнаступ виявився на межі великої перемоги, Путін цілком міг би наказати застосувати ядерну зброю, щоб досягти капітуляції або припинення вогню. У відповідь, залежно від розміру шкоди, завданої ядерним вибухом, Саган виступатиме за звичайні атаки США на російські сили в Україні, російські кораблі в Чорному морі або навіть військові об'єкти в РФ, такі як база, з якої буде завдано ядерний удар.

Саган вважає, що ядерна ескалація схожа на ескалатор - щойно починаєте рухатися, у вас з'являється власний імпульс, і з нього важко зійти. Він був би стурбований будь-якою ознакою, що Путін робить хоча б перші кроки в напрямку використання ядерної зброї.

"Ми не повинні недооцінювати ризик випадкового ядерного вибуху, якщо тактична зброя буде взята зі зберігання і широко розосереджена серед російських збройних сил", - попереджає Саган.

Під час холодної війни США розмістили тисячі одиниць тактичної ядерної зброї малої потужності в країнах НАТО та планували використати їх на полі бою у разі радянського вторгнення. У вересні 1991 року президент Джордж Буш-старший в односторонньому порядку наказав зняти з озброєння та знищити всю тактичну ядерну зброю наземного базування Америки. Наказ Буша став сигналом, що холодну війну закінчено, і Штати більше не вважають тактичну зброю корисною на полі бою. Супутні збитки, які вона завдасть, непередбачувані, смертоносні радіоактивні опади здавалися непродуктивними та непотрібними.

США розробляли високоточну звичайну зброю, здатну знищити будь-яку важливу ціль, не порушуючи ядерного табу. Але Росія так і не позбулася своєї тактичної ядерної зброї. У міру того, як потужність їхніх звичайних збройних сил зменшувалася, вони розробили ядерну зброю дуже малої та надмалої потужності, що дає відносно мало радіоактивних опадів.

Слабкість звичайних озброєнь Росії, порівняно зі США, та відносна перевага РФ у тактичному ядерному озброєнні є факторами, які можуть спонукати Путіна завдати ядерного удару по Україні.

РФ було б дуже вигідно встановити законність застосування тактичної ядерної зброї. Для цього Путін має обрати правильну ціль. Росія може знищити військову ціль без великої кількості радіоактивних опадів і без великих жертв серед цивільного населення.

У Росії більше ядерної зброї, ніж у будь-якої іншої країни у світі. Національна гордість Путіна тісно пов'язана з цим. Його пропагандисти говорять про можливе застосування ядерної зброї проти України, а також проти США та союзників по НАТО майже щодня, намагаючись виправдати її використання серед росіян. Російські військові вже зруйнували українські міста, навмисно завдавали ударів по лікарнях, убили тисячі мирних жителів, потурали грабежам і зґвалтуванням. Застосування ядерної зброї надмалої потужності проти військової цілі може здаватися їм не надто суперечливим питанням.

Якщо США отримають відомості, що Росія готується застосувати ядерну зброю, ця інформація має бути негайно оприлюднена, вважає колишній міністр оборони США Вільям Перрі. Якщо РФ застосує її, Штатам слід закликати до міжнародного засудження, створити якомога більше шуму, підкресливши слово "ядерний", і розпочати воєнні дії з союзниками по НАТО або без них. Відповідь має бути сильною, цілеспрямованою і звичайною, а не ядерною. Вона має бути обмежена територією України в ідеалі з цілями, пов'язаними з ядерною атакою. Якщо Путін у відповідь застосує ще одну ядерну зброю, то зніміть рукавички вдруге, і, можливо, знищіть російські збройні сили в Україні, що Штати могли б легко зробити за допомогою звичайних озброєнь. Якщо ми закінчимо війною з Росією, це буде вибір Путіна, а не наш, вважає Перрі.

Перрі вже багато років попереджає, що ядерна небезпека зростає. Вторгнення в Україну, на жаль, підтвердило його прогноз. Він вважає, що шанси на повномасштабну ядерну війну були набагато вищими під час Карибської кризи, але шанси на застосування ядерної зброї вищі зараз. Перрі сподівається, що США не стримуватиме ядерний шантаж. Це спонукало б інші країни отримати ядерну зброю та загрожувати своїм сусідам.

Коли я слухав запис моєї розмови з Перрі, вона була наповнена безглуздими звуками дзвіночків і співом птахів. Путін може вибрати, чи буде ядерний удар по Україні, коли і де. Але не може контролювати те, що буде після цього. Наслідки цього вибору, низка подій, які розгорнуться тоді, невідома нікому.

Адміністрація Байдена сформувала "команду тигрів" із представників органів національної безпеки для проведення військових ігор про те, що робити, якщо Росія застосує ядерну зброю. Після всіх моїх дискусій з експертами в цій галузі ясно одне - маємо бути готовими до важких рішень з невизначеними результатами, які ніхто ніколи не повинен приймати.

Переклад Gazeta.ua

×