Депутат обласної ради 58-річний Микола Андрусишин під час обідньої перерви запрошує до власного будинку в селі Агрономічне. Обіцяє за годину зготувати фарширований перець.
— Зазвичай обідаю у столовці, — каже Андрусишин. Він керує училищем державної служби охорони.
Із Миколою Олександровичом зустрічаємось у центрі Вінниці. Він приїжджає з заступником на сріблястому "кіа". Вдома має "жигулі-вісімку". Їдемо в Агрономічне.
По вул. Незалежній зупиняємося біля рожевого двоповерхового будинку. Подвір'я засаджене чорнобривцями, жоржинами й айстрами. За домом на грядках Микола Олександрович із дружиною Тетяною вирощують суниці, виноград, помідори. Єдиний син Андрусишинів Руслан одружений. Живе у Вінниці.
— Хата хоч і двоповерхова, але в нас усього чотири кімнати, — пояснює Микола Андрусишин. Веде на задній двір, там через запасний вхід піднімаємося дерев'яними сходами на кухню. — Зараз рідко готую, часу немає. А коли звільнився зі служби в органах, був на пенсії — щодня готував своїй Тетяні вечерю. Тепер усе сама робить. Єдине — рибу чистити не любить. Тому як на свято готуємо фаршировану — я чищу, знімаю сам шкіру, перемелюю, заправляю і фарширую. Маю хитрість — рибний фарш із м'ясним мішаю.
На кухні — нові меблі. Є комбайн, хлібопічка, мікрохвильовка та два холодильники. Посеред кімнати великий стіл.
— Мене батько навчив готувати. Мама часто хворіла. У сім'ї нас було четверо. Як у людей свято — наша мама в лікарні. То з батьком робили все: від вареників — до борщу. Із сином теж люблю куховарити. У нього страви лучші виходять, ніж у мене. У дитинстві коронною була печена картошка. Як тільки дружина їхала в село, пекли і до неї купляли тюльку, кришили цибулю, поливали олійкою. Жінка постійно нас пиляла, що така їжа шкідлива.
Микола Олександрович перевдягається у спортивний костюм, зав'язує фартуха.
— Знаю 10 рецептів яєшні, — жартує. — Насправді один, але кожного разу виходить по-різному. Смажу ковбасу чи бекон. Тоді додаю яйця, так, щоб ціленькі лишалися. Посолив-поперчив, кропу зверху і накриваю кришкою. Через 7 хвилин усе готово.
В алюмінієвій каструлі кипить окріп. Туди господар засипає склянку рису, додає сіль, накриває кришкою та вимикає газ.
— Рис для фаршировки не має бути кашею, варити не треба — достатньо 30 хвилин запарити. Перець чистимо й обдаємо окропом, — це наші сімейні секрети, — розповідає Андрусишин. — Тим часом перемелює кілограм телятини на фарш. Смажить на олії заправку з моркви та цибулі, частину відсипає в миску. До решти додає томатний соус зі сметаною.
— Усі овочі вирощуємо на городі. По м'ясо щосуботи їздимо на базар. Беремо по 3 кілограми у знайомих, в яких впевнені. Вибирає дружина. Частину купленого віддаємо синові. У нього двоє дітей. Хлопчикові 8, дівчинці — рік. Заради онуків розвели кроликів, щоб мати своє дієтичне м'ясо.
У великій мисці Микола Олександрович змішує напівготовий рис, фарш. Додає спеції. Начинку кладе в перці. Далі на на дно каструлі викладає шар підсмажених овочів та перців. Усе чергує.
— Коли готуємо із дружиною — частиною начинки фаршируємо перці, решту — на голубці. Тушимо в одній каструлі. Тоді страви обмінюються ароматами, капуста від перцю набирається запахів і навпаки.
Господар ставить перці в розігріту духовку. Як страва закипить — прикручує газ. Іде на грядку по петрушку для прикрашання страви.
— Дружина навчила, щоб усе гарно було. А колись, як ще пацаном працював на будівництві у Вінниці, усе хотілося просто і швидко. Жило нас шестеро хлопців в бараці на Тяжилові. Привозимо сумки із села — за три дні все з'їдаємо. Тоді варили дві 800-грамові пачки макаронів-ракушок, кидали в них пачку маргарину. Це була найсмачніша вечеря.
За 30 хв. господар викладає перець у глибоку тарілку. Соус наливає в окрему миску. До страви подає свіжий хліб, спечений дружиною у хлібопічці. Після обіду повертається на роботу.
1 
1
Коментарі