20 грудня у Вінницькій виправній колонії №86 одружилися вінничанин 40-річний Орест, що відбуває строк за розповсюдження наркотиків, і киянка 24-річна Олена.
На церемонію наречена запізнюється на півгодини.
— Нє, сцен із фільму "Сбєжавшая нєвеста" не буде. Лєнок мене сильно любить! — говорить Орест. — Сама запропонувала розписатися тут. Ми познайомилися три роки тому в Криму. Прямо на пляжі. Лена — мєчта! Блондинка, рост 174 сантиметри. Полюбили один одного зразу. Як повернувся у Вінницю, мене зразу пов'язали. Лєна дзвонила на мобільний, але він був уже відключений. Я потім сам їй сказав, що в тюрмі. Вона чотири рази приїжджала сюди на свіданки.
Заходить Олена. Вона в яскраво-рожевій блузці та чорній спідниці. Нігті нарощені, пофарбовані в тон блузки. Із нею приїхали батьки та рідні Ореста. Молодят розписує працівниця Вінницького міського РАЦСу. Процедура займає трохи більше хвилини.
— Пара ставить підписи, і все. Обручками не обмінюються. Бо в'язням їх носити заборонено, — каже заступник начальника установи Олег Вітринський, 37 років. — За 2010-й у нашій колонії це 18-те весілля. Найбільше було в серпні — одразу три.
Святкувати подію Орест з Оленою та рідними йдуть до кімнати тривалих побачень. Родичі привезли із собою закуски.
— Але свято пройде навіть без шампанського. Тут вживати алкоголь суворо заборонено, — пояснює Вітринський.
На Вінниччині 2010 року у восьми тюрмах зареєстрували шлюб 60 пар.
— 2009-го відгуляли півсотні весіль, — додає Ганна Тітовська з обласного управління Державного департаменту з питань виконання покарань. — У принципі, такі весілля мало чим відрізняються від звичайних. Бува, наречені приїздять у весільних сукнях.
3 
1
Коментарі