З подругою Іриною зустрічаємося щовихідних. Востаннє, вона розказувала, як оформляла сина в дитсадок.
— Спочатку вихователька нагадала про 500 гривень благодійного внеску, — говорить Іра. — Потім додала, мовляв, як хочете дитину в дитсадок здати, то ще візьміть із собачого притулку двох песиків доглядати. Я зненацька погодилася, бо заради дитини на все піду. Але ми живемо на дев'ятому поверсі! Тому вирішила віддати тих собак чоловікові на автобазу. Пішли з вихователькою у притулок, вибрали дворняжок. Вона дала й пігулки від глистів, і шампунь для тварин, і інструкцію з догляду. Просила хоча б двічі в тиждень їх купати, замотувати в старий рушник і класти в паперовий ящик, щоб не замерзли.
Два тижні Іринин чоловік носив собакам недоїдки з дому — кістки, кашу, хліб. А потім вони здохли. За цей час вихователька на пенсію пішла, а нова посміялася над колегою. Каже, треба було почекати два тижні, то обійшлися б 500 гривнями і тварини живі були б.
Виявилося, та вихователька має свій вольєр у притулку, де тримає дворняг. Використовуючи службове становище, роздавала добрим батькам їх доглядати. Ті добровільно-примусово брали. А потім викидали або завозили у село.
За рік теж хочу віддати дитину в дитсадок. Сподіваюся, такого прохання від своєї виховательки не почую. Але раптом що, скористаюся своїм службовим становищем — подам оголошення через газету: "Візьміть песиків із притулку".
2 
1
Коментарі