24 грудня губернатором Вінниччини призначили 48-річного Івана Мовчана. Для урочистого представлення з Києва прилетів віце-прем'єр Юрій Бойко. Його 4 год. чекали близько 300 людей.
Іван Михайлович із родиною прописані в Крижополі, проте четвертий рік живуть у Вінниці в мікрорайоні Корея. Має триповерховий будинок на 300 кв. м на вул. Пугачова. Дістатися туди можна від зупинки "Вул. генерала Арабея". Дорога йде повз цегляний паркан міського кладовища. По тротуару можна пройти лише вузькою стежкою поодинці, бо там лежить багато снігу. Дорога вичищена, там нещодавно зробили ремонт. За невеличкою церквою звертаємо праворуч. За півсотні метрів із правого боку дорожній знак, шлагбаум, будка охоронця. Там нікого немає, тому проходимо до вулиці, де будують котеджне містечко. У ряд стоять чотири будинки-близнюки. Їх будує п'ятий рік фірма "Вінницябуд". Один такий коштує $ 150-200 тис. без внутрішніх робіт.
Людей не видно. Йдемо до будинку, в якому триває ремонт, там біля воріт припаркований "мерседес". Робітникам представляємося помічниками бізнесмена, який хоче придбати тут будинок. Просимося всередину подивитися планування.
— Через стіну наш новий губернатор. Прямо за ним рік тому хату собі взяв Григорій Заболотний (колишній голова Вінницької обласної ради, нині народний депутат України. — "ГПУ"), — каже чоловік із ремонтної бригади. Називатися не хоче. — Це хароші дома, утеплені, поли з підігрівом. На кожному етажі ванна й туалєт. Зараз на третьому джакузі ставимо. Дуже красіву плитку там поклали. Аж переливається.
Заходимо у майбутню спальню, з вікна вид на кладовище, проглядають чорні мармурові пам'ятники.
— Є люди, біля самого кладбіща живуть, і нічого, — додає працівник. — Мовчанам, правда, більше повезло, бо їм вид на кладбіще перекриває от цей недобуд, — показує навпроти будівлю на чотири поверхи персикового кольору. — Це мала бути велика СТО. Та при стройці робочий впав і забився. Після цього будівництво заглохло. Хазяїна посадили.
Повертаємося на перший поверх. Робітники показують гараж. У нього можна заходити з будинку. Розрахований на дві машини.
— У Мовчанів є більший у офісному центрі "Кряж", на Максимовича. У кожного з них власна машина. У жінки, сина, дочки та зятя, — перераховують робітники. — Вся їхня родина живе тут. У кожного свій етаж.
Із заднього двору видно двір Мовчанів. Він обгороджений довгим цегляним парканом. По периметру висаджені молоді ялинки.
— Тут у них басейн, глибиною зо 2 метри. Його не видно, бо накрили. Ще й снігом закидало. Вони спортсмени. Купаються щоранку, — усміхаються робітники. — У їхньому домі дуже класний ремонт. Таке все, що вам і не снилося. Тут, по сравнєнію з їхнім, ще бідненько. Але живуть Мовчани тихо, спокійно. З сусідами, людьми простими, не тусуються. Солі до них ніхто просити не ходить. Та і немає їх почті дома. Усі в роботах. Буває, приїжджають друзья на блатних машинах, та всьо без пафосу. Як Івана Михайловича на нову должность поставили, нічого й чути не було.
Виходимо на вулицю, зустрічаємо двох людей, які живуть неподалік. Питаємо, як живеться по сусідству з губернатором.
— А що, в нас живе тут губернатор? — піднімає очі жінка у пуховій хустці. — Ніколи не чула і не знаю.
Біля церкви бачимо охоронця, теж запитуємо про губернатора.
— Не дуже вже тут і такі доміни, — відмахується Володимир. — На сусідній вулиці 40-річчя ото дворец! З павлінами та бєлками! Там якийсь депутат живе. Звати його Павло Нікітіч. Як його правильно фамілія — й сусіди напротів не знають. Бо ми — холопи, не чета дворянам.
На крутий схил ледве виходимо слизькою стежкою. Чіпляємося за поручень. Двоє чоловіків стоять біля гаража, звідти найкраще видно будинки багатіїв.
— Видно ж, хто як живе. Ці крутіки геть дороги не можуть розгорнути. Найняли хлопчину, той тачкою сніг вивозить із подвір'я депутата. Я живу навпроти цього крутелика, — представляється Віктором Миколайовичем, на вигляд 60 років. — Недавно біля мене купили стару хату з 3 сотками землі за 80 тисяч доларів. У цьому районі лиш одна сотка — 16 тисяч доларів.
1 
1
Коментарі