Володимир Ткач, 63 роки. Працював механіком на ремзаводі у Хмільнику.
— Почав будувати хату. Таку, про яку мічтав усе життя. Построївся три рази. Першу хату будував для себе. Другу — старшій дочці. Кілька років тому одружився, перша дружина померла, перейшов до жінки в центрі города. У неї стара хата, глинобитна на дві комнати. Торік на подвір'ї почали строїти великий двоповерховий дім із каміном, двома ваннами.
Людмила Мізяківська, 75 років, село Гонтівка Чернівецького району. Колишня вчителька фізики та математики.
— П'ять років тому вийшла заміж. Із чоловіком маємо домашнє господарство, вирощуємо квіти. Ми зі Славіком навчалися в одному класі, подобались одне одному, але так і не зізналися в цьому. Після школи побачилися вже на зустрічі випускників, коли нам було по 70 років.
Юрій Московчук, 53 роки, полковник у відставці з Вінниці.
— На пенсію вийшов п'ять років тому. Ще чотири дні ходив на роботу залагоджувати справи. Потім отримав запрошення від благодійного фонду "Євроазія" очолити центр адаптації звільнених військовослужбовців. Погодився. Вихід на пенсію — стрес. Ти знаєш, що переходиш у нове життя, а яке воно буде — невідомо. Треба починати все по-новому. Військовим особливо важко адаптуватися до цивільного буття. Під час служби ми живемо за чіткими нормами, законами, наказами командування. Робочий день може вимірюватися сутками. Коли вийшов на пенсію, сказав: яке райське життя. В останні роки служби ми з друзями під час відпустки відключали мобільні телефони та їхали на велосипедах у Крим. Так звільнялися від стресу. Зараз теж їздимо у Крим, літаємо на планерах, організовуємо сплави.
Лідія Балаканова, 71 рік, колишній директор вінницької фабрики "Ветеран".
— Працюю головою Ленінської районної організації ветеранів у Вінниці. На пенсію вийшла 1995 року. Такого переходу не боялася, розуміла, що це нормальне явище. Планували з чоловіком перечитати всі книги, що не встигли, об'їздити всіх друзів по Радянському Союзу. Він розпався, чоловік помер, і мої плани залишилися нереалізованими. Для мене спілкування — головне. Я радію від того, що можу бути комусь корисною. Подруги, які були активістами, входили до профсоюзу чи комсомолу, виглядають молодше. Активне життя справді омолоджує, це як бальзам на душу. По вечорах вишиваю бісером і читаю книги.
2 
1
Коментарі