47-річний Олександр Домбровський очолював область з 2005-го по 2010 рік. Найдовше з усіх попередніх губернаторів. Після звільнення залишився у Вінниці. Кілька місяців планує відпочити і приділити увагу своїм онучкам Анастасії та Софії.
— Із дружиною хочемо поїхати до Китаю, Ізраїлю, Росії, Туреччини. Це будуть частково робочі поїздки, зустрінуся з інвесторами. Хочу залучити іноземних інвесторів в область. Планую завершити докторську дисертацію на тему "Адаптивні моделі динамічного розвитку державних систем".
На представленні новий керівник області Володимир Демішкан сказав, що запропонує Домбровському співпрацю.
— Якщо новий губернатор буде працювати на Вінницьку область і населення, ми будемо з ним співпрацювати. Я відношуся до тих людей, які завжди вміють знайти роботу. Нікого з облдержадміністрації за собою не тягнув, вважаю, це некоректно. Я створив хорошу команду людей, які вміють працювати. Єдине моє прохання до нового губернатора було в тому, щоб він не розганяв команду.
Домбровський перелічує найбільші досягнення на посаді губернатора:
— Якщо говорити про Вінницю, то це реконструкція трамвайних колій на Соборній. У нас побудований найкращий мікрорайон Поділля із сучасними квартирами. Що стосується області, то це залучення інвестицій підприємства "Барлінек", побудовано багато дитячих садочків.
Олександр Домбровський мешкає у 4-кімнатці в мікрорайоні "Вишенька".
— У грошах необхідності не відчуваю. Я духовно багата людина, бо в мене чудова родина, діти, онуки. Хочу звести великий будинок для своєї сім"ї.
Григорій Калетнік, 61 рік, головував у Вінницькій ОДА з червня 2004-го до січня 2005 року. Зараз нардеп від Партії регіонів та ректор Вінницького національного аграрного університету.
58-річний Віктор Коцемір очолював Вінниччину з 2002-го по 2004 рік. Потім — Хмельниччину.
— Його більше знали як бізнесмена, — говорить колишня працівниця Хмельницької ОДА Ольга. Прізвища просить не називати. — Йому належав п"ятачок на речовому ринку в Хмельницькому та торговий центр у підземному переході. Він засновник фірми "Либідь", а комерційним директором фірми є донька Коцеміра — Оксана. Молодша донька Валентина Добровольська має будівельний бізнес. 2005 року міська рада виділила ділянку 1,2 гектара по вулиці Трудовій під спорудження готельно-торговельного комплексу.
— Вітя зараз живе в селі Лісові Гринівці, недалеко від Хмельницького, — розповідає батько губернатора Франц Коцемір, 83 роки. Мешкає у селі Морозів Дунаєвецького району Хмельниччини. — Займається домашнім хазяйством. У політику не йде з 2005 року. Жінка його тоже на пенсії, дома господарює. Багато помагає нашому селу: кришу на клубові відремонтували, газ провів. Його тут добре знають люди, постійно дякують. Мені помагає, приїжджає частенько. Має машину харошу, а яку, не знаю, бо не розбираюся в них.
Юрій Іванов, 66 років, керував областю з листопада 1999 року до травня 2002-го. Зараз очолює Асоціацію підприємств "Вінницятеплоенерго":
— 2002-го перейшов працювати головою облради. Попросив Леоніда Кучму прийняти мою відставку. Я вже був людиною передпенсійного віку. За ці роки багато прийшлося пережити. Навіть онука мого Андрійка викрадали. Зараз йому 15.
Як і за губернаторства, живе в селі Селище Тиврівського району:
— Маємо будинок. Свіже повітря, овочі з грядки, фрукти і ягоди можуть бути тільки подалі від великих міст. А ще тут я можу займатися своєю улюбленою справою — риболовлею. На роботу кожного дня їду до Вінниці.
60-річний Дмитро Дворкіс обіймав посаду голови ОДА з липня по листопад 1999 року.
У листопаді невідомий стріляв у автомобіль губернатора. Дворкіс потрапив до лікарні з пораненням шиї. Водій загинув на місці. Того, хто стріляв, досі не знайшли. Після цього випадку Дмитро Дворкіс виїхав до Ізраїлю. Повернувся в Україну перед виборами, став депутатом Верховної Ради третього скликання. Торік у Вінниці очолив передвиборну кампанію Януковича. Дворкіса вважали найімовірнішим претендентом на крісло губернатора.
Живе у Вінниці, керує компанією "Укрпромексім", яка постачає деревину.
Микола Чумак, 63 роки, очолював облдержадміністрацію з квітня 1998-го по липень 1999 року. Багато уваги приділяв сільському господарству. Покращив регіональні показники наповнення бюджету.
У Чумака виникли непорозуміння з Дмитром Дворкісом, який тоді був мером Вінниці. Міський голова всі дії Миколи Федоровича подавав через пресу в негативному для губернатора ракурсі. Звільнили Чумака напередодні президентських виборів 1999-го.
57-річний Анатолій Матвієнко був губернатором із червня 1996-го по квітень 1998 року:
— То були часи, коли зарплату на Вінниччині отримували галошами і крупами. Деякі підприємства роками не давали заробітної плати. Запам"яталося мені те губернаторство, бо стало для мене своєрідною школою життя. Моя команда зуміла налагодити виплату зарплати, потроху стабілізували економіку регіону. Тоді до влади прийшло багато молоді, зокрема Коровій, Романюк.
Зараз Анатолій Матвієнко — нардеп шостого скликання. Є членом Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
— За мною досі закріплений рідний Бершадський район. По можливості допомагаю, зокрема патроную районну лікарню. Допоміг з обладнанням і ремонтом, консультую людей із різних питань. Із сім"єю переїхав у Київ. Поки що живемо в трикімнатній квартирі. У селі Лісному під столицею добудовую триповерховий будинок. Хочу туди переїхати із синами й онуками. Діти мої в політику не пішли. Вітя має паперовий бізнес, а молодший Павло — рекламне агентство.
Микола Мельник, 67 років, головою Вінницької облдержадміністрації був із липня 1995 року до червня 1996-го.
Після звільнення з губернаторської посади повернувся в рідне село Липівка Томашпільського району. Був заступником корпорації "Липівка", яку очолює його дочка Світлана.
— Вона досі керує "Липівкою". А Катя, друга дочка, в сільськогосподарському університеті викладає. Вчиться в докторантурі. Зять перейшов на роботу в Академію наук, то вони скоро з онуками Сашею та Наталкою у Київ переїдуть, — розповідає Микола Євтихійович. — До мене частіше будуть приходити. Я ж у столиці живу, відколи став народним депутатом. Дали трикімнатну квартиру на Лук"янівці. У ній зараз і мешкаю із дружиною Ніною Павлівною та онуком Павликом. Він на першому курсі, юристом хоче стати.
Микола Мельник був народним депутатом четвертого скликання. Потім очолював державне підприємство "Енергоатом". Зараз працює заступником голови правління товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".
— На роботу добираюся службовим авто. На Вінниччину кожні вихідні їду "Фольксваґеном Турбо". Це Світланина машина, а на мене вона довєрєнность оформила.
2009 року зробив капітальний ремонт у київській квартирі:
— Якось шеф зайшов: "Живеш, як бомж. Що це таке?" А він же бував у багатьох депутатів, бачив, як у кого вдома. Сказав, що мені теж потрібно марку тримати. Прислав бригаду з роботи, то мені не дуже дорого той ремонт обійшовся. А взагалі, найбільше грошей витрачаю на дорогу. В Липівці у нас будинок, тягне туди. Побудували його якраз перед знеціненням грошей. Я вращався в таких колах, де знали, що таке буде. Усім казав: "Розпускайте гроші, купляйте щось". Усі заощадження ми вклали в будинок.
На могилі Миколи Дідика підпалили вінки
Першим губернатором Вінниччини був Микола Дідик. Очолював область з 1992-го по 1994 рік. Доти головував в облраді.
Народився Микола Анатолійович у селі Байківка Калинівського району.
— Він багато зробив для нашого села, — розповідає сільський голова 40-річна Тетяна Гнатюк. — Трасу проклав, міст через греблю. Ставок плитами обклав, газ провів. У дружини Світлани Ксенофонтівни дача залишилася. Інколи приїздить у село, садок доглядає, трохи городу має.
Помер Дідик 2005-го від внутрішнього крововиливу. Йому було 70.
— Кажуть, до цього в Миколи Анатолійовича голова довго боліла, — продовжує Гнатюк. — На третій-четвертий день після похорону на могилі хтось підпалив вінки.
3 
35413
Коментарі