Парашутист

 

На дачі нашого діда називають парашутистом. Торік він упав з горища — зламав руку і забив спину. Усе зажило, а прізвисько залишилося.

Дід він для мого сина, а мені — свекор. Але з народженням онука усі в родині звуть Ігоря Яковича дідом. Він справді сивий і зсутулився під вагою свого віку. Дід схожий на Ейнштейна не тільки зовні. Він такий же винахідливий, особливо в побуті.

Колись змайстрував дачний будиночок з дерев"яних коробок, у яких приходило устаткування в обчислювальний центр Держплану, де дід тоді працював. Хатинка вийшла маленька, затишна, з низькою стелею. Може, це й врятувало життя хазяїнові, коли той летів з горища.

Дід дачу любить. Це його вотчина. На шести сотках грядки зроблені під лінієчку, як у шкільному зошиті. А туалет наприкінці ділянки — маленька проекція будинку. Дід його сам спроектував. Місце під дачу вибирав теж він. Майже сто кілометрів від Києва, зате природа справжня, незачеплена цивілізацією: ліс, заливний луг, річка. От тільки комарів багато. Але дачник каже, що після дев"ятої вечора вони не кусають. Перевірила на собі — неправда. А свекор пояснив: мовляв, він спати в цей час лягає, от вони його й не чіпають.

Після дев"ятої вечора вони не кусають

На дачі біля багаття, під шашлик і сто грамів, слухаємо дідові розповіді про минуле. Родом він із пітерської інтелігенції. Пережив блокаду, був на цілині. Поїхав туди за коханою. Схоже, його минуле багате на любов. Але згадувати про це при своїй дружині дід не любить. А от як і що пили, розказує охоче. Каже, за часів Хрущова на цілині відзначали чийсь день народження. Іменинник пообіцяв бідон браги. Але по дорозі випивку вкрали. Гості образилися, забрали подарунки й пішли.

Відтоді у діда на ничці завжди є стратегічний запас. Щоб ніхто не ображався.   

×